В основу покладено провідні положення сучасної музичної педагогіки, а саме: визначення мети загальної музичної освіти у широкому культурологічному контексті; підхід до сприймання музики як основи загальної музичної освіти; ставлення до музичного мистецтва як джерела і предмета духовного спілкування.
Матеріали з предмета "Художня культура" Художня культура є невід'ємною частиною духовної культури людства. Вона відкриває людині шлях до прекрасного. Основа художньої культури – мистецтво, яке в художніх образах відображає дійсність, концентрує в собі головні особливості естетичного ставлення до світу. Мистецтво покликане виховувати художній смак людини, розвивати її здатність до творчості за законами краси.
Літературні диктанти – це система вправ та завдань, які дають змогу швидко і різнобічно перевірити знання учнів з теми, що вивчається, вміння відокремлювати основне, систематизувати, узагальнювати матеріал.
Рим — Місто з багатовіковою історією, який зберігає пам’ятки різних епох, починаючи з античних часів та середньовіччя і закінчуючи сучасністю. Тут знаходиться безліч визначних пам’яток, які входять до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Візитна картка Риму і всієї Італії, одне з нових чудес світу — знаменитий Колізей. Цей пам’ятник давньоримської архітектури являє собою один з найбільших амфітеатрів у світі і найбільший зі збережених. Колізей (спочатку — амфітеатр Флавія, по імені імператора) був побудований в 80 році, довгий час тут влаштовувалися бої гладіаторів, звірині цькування і різноманітні вистави, словом, це було головне місце, де люди могли як слід розважитися. Відомо, що на початку III століття амфітеатр сильно постраждав при пожежі, але незабаром його відреставрували. Після того як церква заборонила гладіаторські бої, арени Колізею були занедбані, а незабаром розграбовані варварами. У середні століття амфітеатр використовували як фортецю в битві між знатними пологами Риму. У XIV столітті тут влаштовували бої биків, але незабаром Колізей почав руйнуватися, і його стали використовувати як джерело будівельного матеріалу, причому пам’ятник культури руйнували не прості громадяни, а тата. Те, що велика частина споруди збереглася — скоріше випадковість, ніж чиясь навмисна турбота про скарбниці світової архітектури. Рим — Місто з багатовіковою історією, який зберігає пам’ятки різних епох, починаючи з античних часів та середньовіччя і закінчуючи сучасністю. Тут знаходиться безліч визначних пам’яток, які входять до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Візитна картка Риму і всієї Італії, одне з нових чудес світу — знаменитий Колізей. Цей пам’ятник давньоримської архітектури являє собою один з найбільших амфітеатрів у світі і найбільший зі збережених. Колізей (спочатку — амфітеатр Флавія, по імені імператора) був побудований в 80 році, довгий час тут влаштовувалися бої гладіаторів, звірині цькування і різноманітні вистави, словом, це було головне місце, де люди могли як слід розважитися. Відомо, що на початку III століття амфітеатр сильно постраждав при пожежі, але незабаром його відреставрували. Після того як церква заборонила гладіаторські бої, арени Колізею були занедбані, а незабаром розграбовані варварами. У середні століття амфітеатр використовували як фортецю в битві між знатними пологами Риму. У XIV столітті тут влаштовували бої биків, але незабаром Колізей почав руйнуватися, і його стали використовувати як джерело будівельного матеріалу, причому пам’ятник культури руйнували не прості громадяни, а тата. Те, що бо
Тільки в XVIII столітті змінилося відношення духівників до Колізею. Папа Бенедикт XIV оголосив, що це місце було залиті кров’ю великих християнських мучеників, у центр була поставлена статуя Христа (в XIX столітті її звідти винесли), почали укріплювати стіни. Нинішній уряд Італії проявляє велику турботу про пам’ятник, який перебуває в жалюгідному стані через погодні та екологічних умов. Італійці працюють над проектом реставрації Колізею.
У 1929 році на території Риму було засновано найменша держава в світі — Ватикан, головною пам’яткою якого є Собор Святого Петра — Одне з найбільших християнських храмів (до 1990 року був найбільшим). Якщо вірити легенді, ця споруда була зведена на місці страти Апостола Петра. У будівництві та оформленні собору брали участь кращі скульптори і живописці Італії епохи Відродження — Мікеланджело, Браманте, Карло Мадерно та ін У далекій печері поховані останки Святого Петра, виявлені в результаті розкопок в середині XX століття. Тут також поховані багато папи римські. У будівлі розташований вівтар з отвором, який веде до могили апостола Петра.
Ще одна важлива пам’ятка Ватикану — Сікстинська капела, побудована в XV столітті. У минулому це була християнська церква, а тепер — музей, що представляє велику колекцію епохи Відродження, та й сама будівля — чудовий пам’ятник цієї епохи. Тут виставлені знамениті роботи Мікеланджело, Боттічеллі, Рафаеля та ін в Сікстинській капелі знаходяться Зали Рафаеля — Кімнати, розписані прославленим художником і його учнями.
На території Риму Ви знайдете безліч будівель часів античності, одна з них — знаменитий Пантеон — Храм усіх богів. Перша будівля на цьому місці було зведено ще в I столітті до н.е., в II столітті н.е. його перебудували, і в такому вигляді Пантеон дійшов до наших днів. Це прекрасне творіння давньоримської архітектури, його купол є найбільшим у світі, всередині знаходиться шість ніш, кожна з двома колонами. Усередині на куполі розташовано п’ять рядів кесонів, а на самій верхівці залишено отвір — «око Пантеону» (діаметр — 9 метрів). У Пантеоні поховані знамениті особистості Італії, починаючи з Рафаеля. Після цього тут ховали видатних діячів культури, історії, членів правлячих династій.
Ще одна визначна пам’ятка античного часу — Римський форум. Це древня площа, навколо якої утворився Рим. Форум з’явився в VI столітті до н.е. на болотистій місцевості, яку осушили за наказом імператора. У період розквіту Давньоримського держави на площі розташовувався ринок, місце для народних зборів і місце для засідання сенату. Незважаючи на те, що не весь Римський форум зберігся до наших днів, багато споруд знаходяться в досить хорошому стані. Тут стоїть кілька древніх храмів. У V столітті до н.е. на площі був побудований Храм Сатурна — Один з найдавніших храмів у світі. Зараз від неї залишилися тільки колони. На території Римського форуму також знаходяться три колони стародавнього храму Діоскурів, руїни храму Вести, храму Венери і Роми, храму Цезаря та ін Добре зберігся храм Антоніна та Фаустини II століття н.е.
- французький поет, прозаїк, драматург, автор статей про літературу та мистецтво. Естетичні шукання Аполлінера увиразнювали притаманний авангардизму пафос докорінного оновлення світу та мистецтва.
Сучасники, що близько знали Ґійома Аполлінера, залишили досить суперечливі спогади про нього. Із сукупності їхніх вражень постає неординарна особистість, у якій сполучалися розмах почуттів і вразливість, дотепний розум і меланхолійність, товариськість і глибока самотність, щиросердність, навіть деяка наївність у спілкуванні та схильність до витівок і розіграшів. Польська письменниця Ю. Хартвіг у своїй книжці про Аполлінера відзначала, що він нагадував поетичного Ґарґантюа, який важко пристосовується до людських критеріїв». Однак крізь розмаїття внутрішнього світу поета просвічувала дивовижна, майже дитяча «сонячність» його вдачі. Незадовго до смерті Аполлінер писав: «Звісно, життя поета - непересічне, але доля мене втягувала у такі пригоди, які, попри все, мені до душі, - я вмію радувати людей і добре це усвідомлюю».
Мистецька вдача Аполлінера давалася взнаки і в його житті, яке раз у раз виблискувало містифікаціями - настільки живучими, що згодом навіть у солідних наукових словниках поет презентувався як містифікатор.
Джонатан Свіфт (англ. Jonathan Swift; 30 листопада 1667, Дублін — 19 жовтня 1745, там само) — церковний діяч, публіцист, сатирик, ірландсько-англійський письменник, відомий як автор «Мандрів Гулівера».
Батько Свіфта помер за кілька місяців до народження сина, мати через якийсь час після народження від'їхала до Англії, і вихованням Джонатана займався його дядько, Годвін Свіфт, відомий адвокат. Він відправив хлопця в найкращу школу Дубліна.
1686 - Джонатан здобув ступінь бакалавра мистецтв у Трініті-коледжі (Дублін), а згодом переїхав до Англії, де став секретарем відставного дипломата і відомого есеїста Вільяма Темпля, маєток якого часто відвідували поети і літератори.
Відомим Свіфт став після того, як 1704 року побачила світ «A Tale Of A Tub» («Казка про бочку»), у якій він відверто змалював католицизм, англіканство та пуританство. Ватикан додав «Казку» до переліку заборонених книжок. Саме через цю книгу Свіфта повернули до Дубліна, де він став настоятелем собору Святого Патріка.
У Дубліні Свіфт написав свій єдиний роман «Мандри Лемюеля Гуллівера до деяких віддалених частин світу», який приніс йому величезну популярність. Роман є сатирою на недосконалість людської цивілізації.
Останні роки свого життя Свіфт страждав від прогресуючого психічного розладу.== Бібліографія ==
«Битва книжок» (1697)
«Казка про бочку» (1704)
«Мандри Лемюеля Гуллівера» (англ. «The travels into several remote nations of the world by Lemuel Gulliver») (1726)
ВЕРҐІЛІЙ, Марон Публій (Vergilius, Maro Publius — 15.10.70, с. Анди, побл. Мантуї — 21.09.19 до н.е., побл. Неаполя) — давньоримський поет.
На відміну від більшості античних авторів, даних про життя і творчість цього найвидатнішого римського поетів дійшло до нас достатньо. Його біограф Донат залишив навіть портретну характеристику Верґілія: «Високий на зріст, смаглявий, з мужицьким обличчям, слабкого здоров'я».