610 — відповідно до мусульманського учення, Коран було послано на Землю

Кора́н (араб. أَلْقُرآن‎ — Qur'ān — читання в голос, декламація) — головна священа книга мусульман, запис проповідей, що виголошені пророком Мухаммедом в формі пророчих одкровень, головним чином в Мецці та Медині між 610 і 632 рр.

Мусульмани вірять, що Коран не створений, а існує передвічно, він є словом Аллаха і містить його остаточну і повну волю, яку Аллах промовив через пророка Мухаммеда.

Коран є цінною історичною і літературною пам'яткою ранньосередньовічної епохи історії арабів.

Існує декілька думок про походження назви. Згідно з однією думкою, вона є похідним від дієслова «кара», яке означає «читати». Згідно з іншою — воно походить від дієслова «іктарана», яке означає «зв'язуватися». За третім тлумаченням, воно походить від слова «кору», що означає «частування». Богослови вважають, що Коран отримав таку назву, оскільки є даром Божим для віруючих.

У самому Корані використані різні імена останнього одкровення, з яких найпоширенішими є:

Фуркан (розрізнення добра і зла, істини і брехні, дозволеного і забороненого)
Китаб (Книга)
Зікр (Нагадування)
Танзіль (Послання)
Словом «мусхаф» називають окремі сувої або примірники Корану.

Історія Корану
Згідно з мусульманським віровченням, оригінал Корану зберігається на небі, звідки його було низпослано в світ від Аллаха в повному вигляді в ніч Кадр, але ангел Джабраїл передавав його Мухаммаду частинами протягом 20 років.

Мекканський період низпослання
У мекканський період послання Корану іслам не був державною релігією, і в мекканских сурах більша увага приділяється доктринальним, есхатологічним, духовним, а також етичним проблемам. Найважливішим постулатом і лейтмотивом усього змісту Корану є доктрина Єдинобожжя, яка відкидає існування інших богів, крім істинного Творця всього сущого буття, і наказує обов'язковість служіння тільки Йому.

Мединський період низпослання
В посланнях мединського періоду більше значення відводиться соціальним, економічним питанням, проблемам війни і миру, права, сімейним стосункам тощо. Коранічні вказівки з'являлися поступово, від більш легких форм до складніших, наприклад, спочатку мусульмани молилися два рази на день, а потім прийшло веління про п'ятиразову молитву. Згідно з реальними обставинами Аллах міг послати одкровення, яке носило тимчасовий характер (мансӯх̣), а потім скасувати його і замінити новим (на̄сіх), за аналогією з юриспруденцією використовується термін аброгація. Послання Корану по частинах сприяло кращому сприйняттю його народом, полегшувало вивчення та практичне застосування Корану в повсякденному житті.

Канонізація Корану
За розпорядженням Мухаммеда послані йому аяти відразу ж записувалися (сам пророк був неписьменним). Для цього у нього було близько 40 секретарів. Зейд ібн Сабіт говорив, що потому як секретар записував послання, Мухаммад змушував його ще раз прочитати аяти і тільки після цього дозволяв читати їх народу. При цьому він наполягав, щоб сподвижники заучували одкровення напам'ять, бо таке знання буде винагороджено Аллахом. Таким чином, частина мусульман знали напам'ять весь Коран, решта — фрагментарно. Досі існує традиція зберігання Корану в усній формі, коли люди запам'ятовують його напам'ять цілком.

Коранічний текст записувався на фінікових листях, шматках плоского каменю, шкіри, тканини. Записи робилися поступово, але були змішаними. Тільки після послання групи аятів Мухаммад оголошував, в яку саме суру і в якому порядку вони повинні бути записані. Були й послання, які не повинні були увійти в Коран, а носили тимчасовий характер і пізніше були скасовані Аллахом.

Всі аяти Корану, але у вигляді окремих записів, були зібрані за рішенням першого праведного халіфа Абу Бакра. Цю роботу виконав Зайд ібн Сабіт і це зібрання зберігалося в одної з дружин пророка на ім'я Хафса та відоме як Коран Хавси.

Через дванадцять років після смерті Мухаммеда, при третьому праведному халіфі Османі текст Корану був оформлений як рукописна книга, яка вважається першим виданням Корану. До того в ходу були різні варіанти Корану, зроблені зокрема Абдаллахом ібн Масудом і Убаййей ібн Каабом. Через сім років після того, як Осман став халіфом, він наказав зробити копії Корану і розіслати в різні мусульманські країни.

Зібрані воєдино, зведені в один список у період правління халіфа Османа (644–656 рр.), ці Одкровення склали канонічний текст Корану, який дійшов до наших днів в незмінному вигляді. Перший повний такий список датується 651-м роком.

1199 — у Франції від випадкової стріли загинув англійський король Річард Левове Серце

Рі́чард I Ле́вове Се́рце (*8 вересня 1157 - †6 квітня 1199) — англійський король (з 1189 року) з династії Плантагенетів. Правив під титулом «король англійців, герцог норманів і аквітанців, граф Анжу».

Провів увесь час свого правління (крім 6 місяців) за кордоном.

Третій син Генріха ІІ, проти якого двічі піднімав повстання.

Під час Третього хрестового походу здобув перемоги на Кіпрі, біля Акри та Арзуфа (над Саладіном), але йому не вдалося взяти Єрусалим.

На зворотному шляху до батьківщини потрапив у полон до герцога Австрійського Леопольда V, який передав його імператорові Генріху VI, був його в'язнем, доки за нього не було отримано викуп у 150 тис. марок.
Ненадовго повернувся до Англії, де замість нього правив його брат Джон І.

Останні роки провів на війні у Франції, де при облозі замку Шалю був поранений стрілою, випущеною лицарем П'єром Базілем з арбалета та вмер від гангрени.

Трубадур
Збереглося два віршованих твори, написаних Річардом: кансона, складена в полоні у Генріха VI, і сірвента, звернена до Гі, графа Овернського та до Дофіна Овернського, до графа Клермон і Монферра з докорами у відсутності підтримки у війні проти Філіппа-Августа (1194). Сірвента написана пуатевінським діалектом давньофранцузької мови. Крім того неодноразово Річард, як політичний противник, згадується в творах Бертрана де Борна, i як доблесний і чесний лицар у творі Вальтера Скотта «Айвенго»

1814 — Наполеон відрікся від престолу, його було засуджено до заслання на острів Ельба

1896 — в Афінах почалися перші сучасні Олімпійські ігри

1968 — гурт Pink Floyd покинув засновник та ідейний натхненник Сід Барретт