Міжнародний день птахів.

Хоч і називається цей день «міжнародним», відзначається він переважно на теренах Росії та України й бере свій початок за часів СРСР. У 1918 році радянська Росія приєдналася  до міжнародного Договору про перелітних птахів. 1 квітня 1927 року в Москві вперше відбулись заходи, присвячені пернатим. До акції під керівництвом науковців з Центральної біостанції були залучені переважно діти і підлітки, які чіпляли в парках і скверах столиці «пташині будиночки». В подальшому День птахів набув всесоюзного розмаху, до заходів приєдналася преса, зокрема й спеціалізована українська (наприклад «Радянський мисливець та рибалка»), яка закликала людей не бути байдужими й всіляко допомагати пернатим. Варто зауважити, що в Україні День птахів сприймався як прихід справжньої весни, своєрідна офіційна зустріч перелітних птахів, що поверталися з чужини до рідних країв. До пернатих у нас в країні споконвіку було шанобливе й трепетне ставлення. Існує величезна кількість прислів’їв, приказок, пісень, легенд, прикмет, пов’язаних з птахами. Ось лише декілька з них: «Квітнева ластівка день починає, а соловей закінчує» «Прилетів лелека – весну приніс здалека», «Ластівки вилітають – годину обіцяють», «Журавлі прилетіли і полудень принесли»; «Ластівки почали лаштувати гнізда – настало стійке тепло», «Журавлі летять мовчки, низько й швидко – на негоду», «Жайворонки зранку не співають – на дощ», «Перелітні птахи летять зграями – на дружну весну». Прикметно, що в народі квітень називали ще й «лелечником». Першим офіційним міжнародним документом щодо охорони птахів була «Міжнародна конвенція про охорону птахів, корисних у сільському господарстві», підписана 19 березня 1902 року (набрала чинності 12 січня 1905 року). Згодом, 18 жовтня 1950 року на зміну їй у Парижі була підписана «Міжнародна конвенція про охорону птахів», яка набрала чинності лише у 1963, через 13 років після підписання. Існує також Міжнародний день перелітних птахів, який відзначається кожної другої суботи і неділі травня, починаючи з 2006 року. Чимало країн світу (зокрема США, Канада, Великобританія, країни Латинської Америки) відзначають у певні дні року власні Дні птахів. Варто зауважити, що ставлення до пернатих не всюди однакове. У північних країнах воно більш відповідальне – так, наприклад, скандинавські країни витрачають мільйони євро на збереження зникаючих видів птахів, тоді як країни Середземномор’я подібними питаннями займаються хіба що під тиском спеціальних європейських природоохоронних організацій. Так, з 5 мільярдів птахів що летять з Африки в Євразію виводити потомство, щороку приблизно мільярд з них убивають в країнах Середземномор’я. «Лідерами» є Мальта, Кіпр, Італія, Албанія. Наприклад, лише в одній Італії щороку мисливці вбивають до 7 мільйонів співочих дроздів. Донедавна на Кіпрі вбивали по 10 мільйонів співочих птахів на рік. У Кіпра й Мальти навіть були проблеми під час вступу до ЄС через варварське знищення пернатих – у цих країнах їх не тільки масово відстрілюють, ловлять на палі які змащують спеціальною смолою, але й ловлять у величезні тенета за допомогою звукозаписуючої техніки. Полювання на птахів тут вважають національною традицією, своєрідним молодецтвом, виявом чоловічої завзятості. До того ж окремі види співочих птахів є вишуканими делікатесами, за які ресторани платять чималі гроші (наприклад на Кіпрі таким традиційним національним делікатесом є чорноголова савка – амбелопулія). Після вступу в ЄС Кіпр неодноразово отримував попередження щодо порушення засадничої директиви європейського співтовариства 1979 року, яка зобов’язує європейські країни охороняти всі європейські види птахів і забезпечувати їм належне середовище існування. Внаслідок антропогенного впливу за період із XVII ст. на нашій планеті вимерло близько 120–130 видів птахів. На початку XXI ст. близько 1200 видів перебувають під загрозою зникнення через діяльність людини, попри зусилля щодо їх збереження. В Україні налічують 423 або 424 види. До останнього видання Червоної книги України (2009) занесено 87 видів птахів – майже всі вони під загрозою зникнення. Серед них і один із символів України – сірий жайворонок.

День сміху.

В багатьох країнах, зокрема і в США його називають ще «Днем дурника». Відомий з ХVІ ст. «Обманывают и обманываются. Хорошо, если бы это случалось только первого апреля. Откуда взял своё начало этот нелепый обычай?» (Т.Г. Шевченко, «Щоденник», 1 квітня 1858 р.) Кобзар, хоч і полюбляв дотепні жарти і гострий гумор, «дня сміху» не розумів. Миколі Васильовичу Гоголю цей день дуже подобався. Втім, з роками, а надто після того як став глибоко віруючим християнином, то й він відмовився від звичаю розігрувати друзів. Федір Достоєвський обманювати нікого не любив, але вважав, що в цей «спеціальний» день можна й пожартувати над ближніми – гріха не буде. Щоправда, гумор у Федора Михайловича був специфічний, а розіграші були не надто вигадливими. Як згадує у спогадах його дружина Анна Григорівна Достоєвська, одного разу чоловік вранці схвильованим голосом попросив її дістати з ліжка пацюка, якого він буцімто задавив вночі. Анна Григорівна у супроводі зацікавлених дітей направилася в кімнату чоловіка, й почала ретельно обстежувати разом з дітьми ліжко, перетрушувати постіль, всюди заглядаючи, але так нічого і не знайшла. Пошуки виявилися марними. «Куди ж ти його кинув?» - запитала вона. «Перше квітня!» – сміючись відповів він, у захваті від своїх хитрощів.