1794 — Джеймс Бертон Лонґекр (англ. James Barton Longacre), американський гравер

1808 — Андро Анна Олексіївна, графиня де Ланжерон, адресат «оленінського циклу» віршів Пушкіна: «Я вас любил…», «Что в имени тебе моем», «Не пой красавица при мне», «Ее глаза» тощо.

Ганна Олексіївна Оленіна (в заміжжі Андро; *11 серпня 1808, Санкт-Петербург — 18 грудня 1888, Корець Рівненської області) — графиня де Ланжерон, дочка президента Петербурзької академії мистецтв Олексія Оленіна, дружина віце-президента Польщі Федора Андро (побічний син Олександра Ланжерона), яка багато разів була оспівана російським народним поетом О. С. Пушкіним.

З життєпису
Петербурзький дім Оленіних був своєрідним осередком літературного та художнього життя міста — його відвідували Карамзін, Блудов, Гнедич, Міцкевич, Пушкін, Брюлов, Батюшков, Глінка та ін. З родиною Оленіних Пушкін був близький ще від 1818 року. Анна Олексіївна — адресат «оленінського циклу» віршів Пушкіна: «Я вас любил…», «Что в имени тебе моем», «Не пой красавица при мне», «Ее глаза» тощо.
У 1829 року О. С. Пушкин попросив руки Ганни, але дістав від її матері рішучу відмову. Після смерті Пушкіна, на 32-му році життя, Ганна Олексіївна вийшла заміж за офіцера Лейб-гвардії гусарського полку Ф. А. Андро.

1844 року Ганна Андро разом із чоловіком переїздить до Варшави, де впродовж 14 років він був Президентом Польщі.

У 1885 році, після смерті чоловіка, Ганна Олексіївна переїздить до села Середня Деражня, Новоград-Волинського повіту Волинської губернії, в маєток своєї молодшої дочки графині Уварової.

Згодом вона прийняла постриг в Корецькому Свято-Троїцькому жіночому монастирі. Ганна Олексіївна Оленіна була щедрим добродійником монастиря, якому вона свого часу пожертвувала багато орної землі та ліс, а також дарувала свої кошти на утримання школи-притулку дівчаток сиріт, що була в той час при монастирі. Анна Олексіївна похована на території монастиря.

1814 — Іван Мажуранич, хорватський поет і політичний діяч.

Іван Мажуранич (хорв. Ivan Mažuranić; 11 серпня 1814, Нові-Вінодольскі, Хорватське Примор'є — 4 серпня 1890, Загреб) — хорватський поет і політичний діяч.

Народився у сім'ї дрібного землевласника. У 1835—1838 роках вивчав філософію та юриспруденцію у Сомбатхей (Угорщина) та Загребі. Належав до радикального крила ілліризму, ідеями якого пройняті його патріотичні вірші 1830-х років («Іллірія у віках», «Предкам слов'ян» та інші) і брошура «Хорвати мадярам» (1848). Будучи баном (правителем) Хорватії (1873—80), підтримував інтереси австрійського уряду і разом з тим активно сприяв розвитку хорватської національної культури. У поезії Мажуранича позначився вплив народних епічних пісень, далматинської поезії; він глибоко цікавився творчістю Джорджа Гордона Байрона, Олександра Пушкіна. Найзначніша його ліро-епічна поема про боротьбу чорногорців із турецькими поневолювачами «Смерть Ізмаїла-агі Ченгіїча» (1846, російський переклад 1871), в якій міститься заклик до слов'янської єдності.

Твори
Djela, Zagreb, 1958;
у російському перекладі — «Смерть Измаила-аги Ченгиича», у книзі: Поети Югославії XIX—ХХ ст., М., 1963.

1823 — Шарлотта Мері Йондж, англійська письменниця.

1864 — Баранов Олександр Миколайович, російський письменник, публіцист, громадський діяч.

1866 — Орловський Антон Іванович, російський письменник, драматург.

1885 — Парнок Софія Яківна, російська поетеса, перекладачка, критик та лібретист Срібної Доби.

1897 — Енід Мері Блайтон, англійська письменниця, що працювала в жанрі дитячої і юнацької літератури.

1927 — Бригін Микита Олексійович, російський письменник, літературознавець, журналіст.

1932 — Аррабаль Фернандо, іспанський письменник і кінорежисер. 

1940 — Володимир Чуприна, український мистецтвознавець, живописець.