Середа, 18.07.2018, 02:19
Вітаю Вас Гість | RSS

Літературно-мистецький портал Хмельницької ЗОШ №20

Категорії розділу
Дати, люди мистецтва [108]
Нормативно-правова база [3]
Оголошення [7]
Повідомлення про термінову та важливу інформацію
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 85
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу
Головна » 2018 » Лютий » 18 » 18 лютого народилися...
23:16
18 лютого народилися...
1404
Леон Баттіста Альберті - італійський гуманіст , письменник , учений
 
 Леон Баттіста Альберті народився 18 лютого 1404 в Генуї (Італія), в знатній сім'ї.
  Він навчався в Падуї, а в 1428 році закінчив університет в Болоньї і став секретарем кардинала Альбергаті. З 1432 до 1462 рік працював у канцелярії Папи Римського, після відставки жив у Римі.
  Найбільш відомими з письменницьких творів Альберті є комедії «Філодокс» (1425) і «Деіфіра» (1428), латинські тексти «Про перевагу і недоліки учених» (1430), «Понтіфекс» (1437), діалоги «Про сім'ю» (1434 - 1441) і «Про спокій душі» (1443). Найголовнішим працею його життя став цикл «Застільні бесіди», написаний у 
1450-1460-х роках, який вважається зразком гуманістичної прози 15 століття.
  Леон Баттіста Альберті першим закликав застосовувати італійську мову в літературі, його елегії були першими творами цього жанру італійською.
  В архітектурі Альберті був шанувальником античних мотивів. За його задумам був зведений палац Ручеллаи у Флоренції, зроблена перебудова церков Санта-Марія- Новела і Сан-Франческо. Альберті першим зв'язно виклав математичні основи вчення про перспективу. Вніс він також істотний внесок у розвиток криптографії, запропонувавши ідею многоалфавитного шифру.
  25 квітня 1472 великого творця не стало, він помер у Римі у віці 68 років.
 
Джерело: http://www.calend.ru/person/2028/
© Calend.ru
 
1856 
Софія Русова, визначний український педагог.
 
Софі́я Фе́дорівна Ру́сова (уроджена Ліндфорс; 18 лютого 1856, Олешня, Чернігівська губернія — 5 лютого 1940, Прага) — український педагог, прозаїк, літературознавець і громадська діячка, одна з піонерок українського жіночого руху. Дівоче прізвище — Ліндфорс. Дружина Олександра Русова. Мати Юрія та Михайла Русових.
Біографія
Народилася у французько-шведській родині. З 9 років мешкала в Києві, де закінчила Фундуклеївську гімназію і увійшла в українське патріотичне середовище Лисенків-Старицьких.
Від 1871 року, разом із сестрою Марією, вела в Києві перший дитячий садок і позашкільну освіту для дорослих.
1874–1876 — у Санкт-Петербурзі була членом українського земляцтва. Допомагала чоловікові в підготовці повного «Кобзаря» Тараса Шевченка для видання у Празі 1876 року.
Згодом на хуторі поблизу Борзни працювала як повитуха й вела культурно-освітянську роботу. Від 1879 року вчителювала в Олешні.
Ув'язнена 1881 року за зв'язки з російськими революційними колами і відтоді постійно перебувала під поліційним наглядом. Часто переслідувана, змінювала місце перебування, проте всюди включалася у громадську роботу (в «Київський Громаді», «Одеській Українській Громаді», «Харківському Обществі Грамотности», була головою «Національного Комітету Учителів» та ін.), влаштовувала прилюдні народні читання, організувала таємні школи. У 1879-1883 разом з чоловіком мешкала і працювала в Одесі. В Одесі складала каталоги української літератури. Була ув'язнена в одеській в’язниці.
Від 1909 року викладач і професор на Вищих жіночих курсах А. В. Жекуліної та у Фребелівському педагогічному інституті в Києві.
Співзасновниця і співробітниця педагогічного журналу «Світло» (1910–1914). У січні 1913 в Петербурзі на першому всеросійському жіночому з'їзді виступила на захист навчання українською мовою і поставила питання про навчання рідною мовою.
1917 — член Української Центральної Ради. У міністерстві освіти (за гетьманату) очолювала департамент дошкільної та позашкільної освіти, активна у дерусифікації шкіл, у влаштовуванні курсів українознавства, підготовці українських шкільних підручників і в укладанні плану й програми єдиної діяльної (трудової) школи, яка мала мати національний характер і базуватися на теорії Кершенштайнера (Трудова школа). Жовтнем 1919 в Кам'янці-Подільському засновано громадсько-політичну організацію — «Союз українок» на чолі з С.Русовою.
1920 — лектор педагогіки Кам'янець-Подільського державного українського університету і голова Української національної жіночої ради (до 1938 року). В листопаді 1920 в Кам'янці-Подільському відкрилися двомісячні курси українознавства для старшин, військових урядовців та їх родин, організовані культурно-освітньою управою при Генеральному штабі Дієвої армії УНР; лекції читали професор Іван Огієнко, професор В. Біднов, Софія Русова.
Від 1922 року на еміграції, з 1923 у Празі, професор педагогіки Українського Педагогичного Інституту імені Михайла Драгоманова.
Твори Русової
Софія Федорівна Русова — співробітник численних наукових і популярних журналів — українських і російських, автор праць головно з педагогічних питань (зокрема дошкільного виховання), але також з літератури і мистецтва.
Автор праць „Дошкільне виховання” (1918), „Перша читанка для дорослих, для вечірніх та недільних шкіл” (1918), „Методика колективного читання” (1918), „Єдина діяльна (трудова) школа” (1923), „Теорія і практика дошкільного виховання” (1924), „Дидактика” (1925, 1930), „Сучасні течії в новій педагогіці” (1932), „Роля жінки в дошкільному вихованні” (1934), „Дещо про дефективних дітей” (1935), „Моральні завдання сучасної школи” (1938); спогадів „Мої спомини” (1939), „Наші визначні жінки” (1934; друге вид. 1945).
Найважливіші праці:
«Початкова географія».-СПб,1911.
«Методика початкової географії».-К.:Українська школа,1918.
«Дошкільне виховання» (1918)
«Перша читанка для дорослих, для вечірніх та недільних шкіл» (1918)
«Методика колективного читання» (1918)
«Єдина діяльна (трудова) школа» (1923)
«Теорія і практика дошкільного виховання» (1924)
«Дидактика» (1930)
«Сучасні течії в новій педагогіці» (1932)
«Роль жінки в дошкільному вихованні» (1934)
«Дещо про дефективних дітей» (1935)
«Мої спомини».-Львів,1937
«Моральні завдання сучасної школи» (1938)
підручники з географії і французької мови;
спогади («Мої спомини», 1939), «Наші визначні Жінки» (1934; друге видання 1945).
Дала огляд української літератури в «Истории России в 19 ст.» (т. 4, 1908), зокрема огляд творчості Григорія Квітки-Основ'яненка, досліджувала драматичну творчість Спиридона Черкасенка, Олександра Олеся та ін., музику Миколи Лисенка та дитячу літературу.
2004 року на замовлення Державного комітету з інформаційної політики, телебачення і радіомовлення України в серії соціально значущих видань видрукувано книгу Софії Русової «Мемуари. Щоденник».
Основні ідеї
Найважливіші принципи педагогічної концепції Русової:
гуманізм
демократизм
народність
природовідповідність
культуровідповідність
особистісно орієнтований підхід
соціальна обумовленість виховання
загальнолюдські цінності
Центральне місце в багатогранній педагогічній спадщині вченої займає концепція української національної системи освіти і національного виховання, в межах якої отримали своєрідну інтерпретацію найважливіші, фундаментальні теоретико-методологічні проблеми — мета, завдання, зміст, методи, принципи, форми освіти, навчання й виховання.
Ідея національного виховання — головна й визначальна в педагогічній концепції С.Русової, яка в методологічному плані набуває основної й найважливішої закономірності розвитку теорії і практики освіти, школи, виховання.
У центрі педагогічної концепції вченої перебуває дитина з її природженими задатками, здібностями, можливостями, талантами.
Головне завдання виховання — забезпечення розвитку відзначених чинників, а також національної самосвідомості і загальнолюдської моралі; формування соціально зрілої, працелюбної, творчої особистості, здатної до свідомого суспільного вибору і збагачення інтелектуального, духовного, економічного, соціально-політичного і культурного потенціалу свого народу.
Концепція рідної української школи
Успішно вирішувати ці завдання покликана рідна українська школа — школа рідної мови, гуманна й демократична, в якій вся структура, система, мета й завдання, зміст і методи, принципи і форми, сам дух наповнені ідеєю українства, забезпечення всебічного і гармонійного розвитку дитини.
Система освіти, школа, виховання, за Русовою, повинні здійснюватися, насамперед, згідно з принципом природовідповідності виховання, який передбачає, що виховання повинно ґрунтуватися на науковому розумінні природних і соціальних процесів, узгоджуватися з загальними законами розвитку природи і людини.
Виховні принципи
Заслуговують на увагу погляди Русової на проблеми розумового, морального, естетичного, трудового, дошкільного, сімейного виховання, підготовки вихователів дитячого садка, вчителя нової української школи та ін.
При розв'язанні проблем розумового виховання вчена була більш схильна до ідеї виховання розуму дитини в процесі природної, активної самостійної діяльності, хоч й не заперечувала й іншої — виховання розуму розвиваючої особистості повинно грунтуватися на узагальненому досвіді людства, сконцентрованому в науці, техніці, культурі, мистецтві, практиці.
Розум повинен керувати всією духовною діяльністю людини, а отже необхідне виховання розуму.
Відведення провідної ролі моральному вихованню у здійсненні загальної мети виховання — «витворити… людину в найкращому значенні цього слова», звучить лейтмотивом у багатьох творах С.Русової, виражаючи гуманістичну спрямованість її педагогічних ідей. Моральне виховання дітей, за її переконанням, може бути ефективним лише тоді, коли воно має цілеспрямований характер і здійснюється планомірно, починаючи з наймолодшого віку дитини, грунтуючись на національній основі.
Головними завданнями морального виховання вчена вважала розвиток у дітей високих моральних почуттів, вироблення в них шляхом безпосередньої участі в добрих і корисних справах відповідних моральних навичок і моральної поведінки, а також формування моральної свідомості, стійких моральних переконань.
Надзвичайно цікавими і корисними для теорії і практики сучасної школи є пропоновані С.Русовою шляхи і засоби морального виховання. За допомогою виховання вчена пропонувала поступово поширювати коло дитячої любові. Спочатку природжену любов до матері перенести на батька, потім на інших рідних — дідуся, бабусю, брата, сестру та ін., далі на вчителя, товаришів по школі і садку і т. д. Так, поширюючи свою любов все далі й далі, дитина на певному етапі свого розвитку починає відчувати любов до свого народу, своєї нації, врешті до всього людства. Намагання поширити любов до людей усього світу зайвий раз свідчать про гуманні й демократичні прагнення С.Русової.
Софія Русова справедливо вважається класиком вітчизняного дошкільного виховання, про що красномовно свідчать її твори «Теорія і практика дошкільного виховання», «Дитячий сад на національнім грунті», «Дошкільне виховання», «Нова школа соціального виховання», «Націоналізація дошкільного виховання», «Нові методи дошкільного виховання», «Роль жінки у дошкільному виховання» та інші, а також подвижницька практична діяльність у галузі дошкільного виховання.
Нагрудний знак
Вшановуючи внесок Русової у розвиток педагогічної науки та її роль у створенні національної системи освіти, 2005 року Міністерство освіти і науки України запровадило нагрудний знак «Софія Русова». Ним нагороджують наукових, науково-педагогічних і педагогічних працівників за значні особисті успіхи у галузі дошкільної та позашкільної освіти.
 
1921 
Одрехівський Василь, український скульптор, лемко, помер 17 грудня 1996 року у Львові.
 — Оскар Фельцман, радянський і російський композитор.
1929 
Теодозія Марківна Бриж, український скульптор (пом. 1999).
 
1931 
Тоні Моррісон, американська письменниця, лауреат Нобелівської премії з літератури.
 
  Тоні Моррісон (англ. Toni Morrison; уроджена Хлоя Арделія Вофорд, англ. Chloe Ardelia Wofford; 18 лютого, 1931) — американська письменниця, лауреат Нобелівської премії з літератури 1993 року як авторка, «що у своїх наповнених мріями і поезією романах пожвавила важливий аспект американської реальності». Лауреат Пулітцерівська премія з художньої літератури за 1988 рік, за роман «Улюблена» (англ. Beloved).
 
Біографія
Майбутня романістка (її справжнє ім'я Хлоя Ентоні Вофорд — англ. Chloe Anthony Wofford), народилася в місті Лорейн, Огайо, США другою з чотирьох дітей у робітничій родині[1] . З дитинства любила читати, серед її улюблених авторів були Джейн Остін і Лев Толстой. Її батько, який працював зварником, у вільний час любив розповідати історії з життя чорношкірих жителів Америки, що пізніше знайшло відображення в книгах письменниці[2].
1949 року Моррісон вступила в Говардський університет на спеціальність «англійська мова й література». Там вона взяла собі псевдонім «Тоні» — похідний від її другого імені Ентоні[1][3]. У 1953-му Моррісон закінчила університет зі ступенем бакалавра, в 1955-му здобула ступінь магістра в Корнельському університеті на підставі дисертації про тему самогубства в романах Вільяма Фолкнера й Вірджинії Вулф. Закінчивши навчання, вона стала викладати англійську мову в Університеті Південного Техасу (Х'юстон, Техас) (1955–1957), а потім повернулася працювати в Говарді. Тривалий час була редактором у видавництві «Рендом гауз». Має двох синів.
Бібліографія
Романи
Дім (англ. Home) (2012; ISBN 0307594165)
Милосердя (англ. A Mercy) (2008; ISBN 978-0-307-26423-7)
Любов (англ. Love) (2003; ISBN 0-375-40944-0)
Рай (англ. Paradise) (1999; ISBN 0-679-43374-0)
Джаз (англ. Jazz) (1992; ISBN 1-4000-7621-8)
Улюблена (англ. Beloved) (1987; ISBN 1-4000-3341-1, Пулітцерівська премія) — журнал «Тайм» ввів цей твір у список 100 найкращих романів англійською мовою, випущених з 1923 по 2005 роки. [4]. Номер 20 у Рейтингу 100 найкращих книг усіх часів журналу Ньюсвік.
Смоляне опудалко (англ. Tar Baby) (1981; ISBN 1-4000-3344-6)
Пісня Соломона (англ. Song of Solomon) (1977; ISBN 1-4000-3342-X). Номер 57 у Рейтингу 100 найкращих книг усіх часів журналу Ньюсвік.
Сула (англ. Sula) (1973; ISBN 1-4000-3343-8)
Найблакитніші очі (англ. The Bluest Eye) (1970; ISBN 0-452-28706-5)
Дитяча література
Who's Got Game?: The Mirror or the Glass? (2007)
Who's Got Game?: Poppy or the Snake?, (2004)
Who's Got Game?: The Ant or the Grasshopper, (2003)
Who's Got Game?: The Lion or the Mouse?, (2003)
The Book of Mean People, (2002)
The Big Box, (2002)
Оповідання
Recitatif (1983)
Постановки
Dreaming Emmett (поставлено 1986)
Українські переклади
Пісня Соломона (пер. О.Король, вид. «Юніверс», 2007, ISBN 966-8118-46-4)
 
1932 
Мілош Форман, чеський і американський кінорежисер і сценарист, лауреат двох «Оскарів» («Політ над гніздом зозулі», «Народ проти Ларрі Флінта»).
 
1933 
Йоко Оно, журналістка, художниця й музикант, більше відома своїм шлюбом із Джоном Ленноном.
 
1934 
Пако Рабанн, іспанський кутюр'є.
 
1935 
Геннадій Гладков, композитор.
 
1949 
Сибіл Шепард, американська акторка, виконавиця головної ролі в телесеріалі "Детективне агентство «Місячне світло»".
 
1950 
Джон Г'юз, американський кінорежисер, кіносценарист («Сам удома», «Бетховен»).
 
1952 
Олександр Барикін, рок-співак, композитор, гітарист.
 
1954 
Джон Траволта, американський актор («Кримінальне Чтиво», «Пароль „Риба-Меч"», «Без обличчя»).
 
1964 
Метт Діллон, американський актор («Зіткнення», «Усі в захваті від Мері»).
 
1965 
Dr. Dre, відомий американський репер, продюсер Емінем.
Категорія: Дати, люди мистецтва | Переглядів: 249 | Додав: Vchutel | Теги: Мілош Форман, Тоні Моррісон, Теодозія Марківна Бриж, Біографія, Софія Русова, Одрехівський Василь, Скульптор, Йоко Оно, визначний український педагог | Рейтинг: 5.0/2
Всього коментарів: 0
avatar
Пошук
Календар
«  Лютий 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728
Друзі нашого сайту