Марта Абба (італ. Marta Abba; 25 червня 1900, Мілан — 24 червня 1988, Мілан) — відома італійська акторка.

Марта Абба . Marta Abba Народилася 25 червня 1900 Мілан, Італія Померла 24 червня 1988 (87 років) Мілан, Італія (Геморагічний інсульт)

Біографія.  Навчалася в Академії любителів мистецтва і в Школі декламації в Мілані. Грати на сцені стала в 1923 році в Народному театрі Мілана. У 1925 році відомий драматург і режисер Луїджі Піранделло запросив її в Римський Художній театр, який виступав в Італії та за кордоном, і скоро Абба стала однією з найкращих італійських актрис. Грала головні ролі в комедіях, написаних для неї Піранделло — «Діана і Туда», «Подруга», «Зустріч». У 1929 році організувала свій театр, де йшли п'єси Піранделло, Карло Гольдоні, Бернарда Шоу, Сомерсета Моема. Примітно її виконання ролі Анни Кареніної в інсценуванні роману (режисер Тетяна Павлова).  У 1938 році залишиласцену, але знову повернулася в 1953 році.

Бори́с Бори́сович Акі́мов (* 25 червня 1946, Відень) — артист балету, балетмейстер, Народний артист СРСР (1989), лауреат Державної премії СРСР, професор. Народився 25 червня 1946 року у Відні (Австрія). В 1965 році закінчив Московське хореографічне училище. З 1965 по 1989 працював у Великому театрі. У 1979 році закінчив педагогічне відділення Державного інституту театрального мистецтва імені А. В. Луначарського. У 1980–1988 роках викладав на кафедрі хореографії ГІТІСу.

З 1989 року — педагог-балетмейстер Великого театру. Працював педагогом-балетмейстером в Лондонському театрі «Ковент Гарден», Міланському «Ла Скала», токійському балеті Асамі-Макі, Віденській державної опері, Гамбурзької державній опері, Баварської державної опері (Мюнхен), Королівському Датському балеті (Копенгаген), Паризькій національній опері, Маріїнському державному академічному театрі, балеті міста Базеля (Швейцарія), Національному балеті Голландії (Амстердам), Лондонській Королівській школі.

У 2000–2003 роках Борис Акімов був художнім керівником балетної трупи Великого театру. У 2001–2005 — професор кафедри чоловічого класичного і дуетної-класичного танцю Московської державної академії хореографії, у 2001–2002 — виконуючий обов'язки ректора академії, в 2002–2005 — художній керівник академії.

.

Павло́ Петро́вич Аве́рков (25 червня 1924, Тула, Росія — 8 лютого 1986, Київ) — український художник декоративно-ужиткового мистецтва. Працював у галузі художнього скла.

Лессі Лу Агерн (англ. Lassie Lou Ahern; нар. 25 червня 1920 — 15 лютого 2018) — американська кіно- і телеакторка.

Андріяшко Василь Дмитрович — український мистецтвознавець, художник монументально-декоративного мистецтва, кандидат мистецтвознавства (2009), член Національної спілки художників України (1985)

Франческо Арайя ( італ. Francesco Araja, справжнє ім'я Francesco Domenico Araja, 25 червня 1709, Неаполь - 1770, Болонья ) - італійський оперний композитор доби пізнього бароко, надвірний композитор і капельмейстер двох російських імператриць ( Анни Іванівни та Єлизавети Петрівни ).

Народився в місті Неаполь в родині музикантів. Музикою займались дід та батько Франческо Арайї. Син і онук наслідував їх фах. Франческо Арайя був учнем композитора Леонардо Лео ( повне ім'я - Гортензій Леонардо Сальваторе де Лео, 1694 - 1744 ). Музику почав писати у віці 19 - 20 років, а перший його оперний твір був поставлений для герцога Тосканського у 1730 році в палаці у флоренції.

Про оперну трупу Арайї стало відомо в Російській імперії. У 1735 році він разом з театральним колективом був виписаний у Санкт-Петербург до двору російської імператриці Анни Іванівни. Разом з ним прибув і театральний художник Джузеппе Валеріані, конкурент відомих італійських сценографів з родини Бібієна.

Незважаючи на палацові перевороти в Російській імперії, франческо Арайя і Джузеппе Валеріані зробили непогану кар'єру при російському дворі. У 1740 році, незважаючи на падіння могутнього Бірона, Арайя був відісланий за кордони імперії з метою запрошення нових акторів та співаків у театральну трупу. У 1755 році композитор Арайя написав музыку до опери «Цефал и Прокрис» ( текст лібретто - А. П. Сумарокова), яка стала етапним твором на російській театральній сцені, адже була першим оперним твором, написаним на російський текст і представлений на публіку у тому ж 1755 р. в театрі Санкт-Петербурзького Зимового палацу. ( Через 10 років текст опери був надрукований в Росії ).Частка опер композитора йшла в палацових передмістях Петербургу і в театрі на окремій ділянці Літнього саду. Окрім опер писав також ораторії і кантати.

Художник Джузеппе Валеріані, окрім праці в театрі, отримав посаду і титул «Першого історичного живописця, перспективи професора, театральної архітектури інженера при Императорському Російському дворі». Джузеппе Валеріані працював в столиці Російської імперії до власної смерті.

По закінченню контракту, у 1759 році Франческо Арайя відбув у Італію. У 1762 році його наново викликали у Петербург на урочистості з приводу коронаційних свят нового російського імператора Петра ІІІ.

Композитор доживав віку у місті Болонья, де і помер.

Дені́ Арка́н — квебекський кінорежисер та сценарист. Народився 25 червня 1941 у Дешамбо́ (Deschambault), Квебек.

Інґебо́рґ Ба́хман — австрійська письменниця, лібретистка та журналістка. Інґебо́рґ Ба́хман (нім. Ingeborg Bachmann; нар. 25 червня 1926, Клагенфурт — пом. 17 жовтня 1973, Рим).

Тиму́р Нуруахі́тович Бекмамбе́тов (каз. Темір Нұрыахытұлы Бекмамбетов; рос. Тимур Нуруахитович Бекмамбетов) — російський кліпмейкер, кінорежисер, продюсер та сценарист казахського походження.