 1209 — у Кембриджі відчинив двері університет
Кембридж (англ. Cambridge [keɪmbrɪdʒ], Cam-bridge = Міст через Кему) — старе англійське університетське місто та адміністративний центр графства Кембриджшир, розташоване приблизно на 50 миль (80 км) на північ від Лондона та оточене великою кількістю менших міст та сіл. Також розташоване в серці Silicon Fen, що має репутацію провідного високотехнологічного центру Великої Британії, переважно через заснування Acorn Computers and Sinclair та тому, що Кембридж є однією з головних складових Oxford-Cambridge Arc.
Кембридж є загальновідомим завдяки Кембриджському університету, що включає славетну Кавендішську лабораторію, пізноготичну капелу Кінгс-коледжу, та Бібліотеку Кембриджського університету.
Згідно з переписом 2001 року населення міста становило 108 863 (включно з 22 153 студентами).
За результатами опитування, що провів журнал Forbes серед фахівців у 2010 році, Кембридж потрапив до дванадцятки найкрасивіших міст світу.
Заснування університету
1209 року студенти, що втекли від переслідувань в Оксфорді, переселилися до Кембриджа й заснували тут Кембриджський університет разом з бібліотекою. Найстаріший коледж, що зберігся і донині, Пітерхауз, було засновано у 1284. Одна з найвизначніших будівель у Кембриджі, капела Кінгз Коледжу, була заснована в 1446 королем Генрі VI. Будівницво завершилося 1515 року за правління Генрі VIII.
Кембридж Юніверсіті Прес отримало ліцензію на друкарство у 1534. Трубопровід Гобсона, що вперше постачав питну воду до центра міста було побудовано у 1610. Частково він дожив і до сьогодення. Шпиталь Адденбрукс було засновано у 1719. Залізницю та станцію побудовано у 1845. За легендою, університет поставив умову до її місцезнаходження: станція повинна бути достатньо далекою від центра міста, аби швидкий доступ до Лондона не відволікав студентів від занять.
Незважаючи на наявність університету, Кембридж не отримав статусу міста до 1951. У Кембриджі немає собору, що традиційно є обов'язковою вимогою для надання такого статусу.
 1605 — вперше опубліковано роман Сервантеса «Дон Кіхот».
«Хитромудрий іда́льго Дон Кіхо́т з Лама́нчі» (ісп. El ingenioso hidalgo don Quijote de la Mancha) ─ роман іспанського письменника Мігеля де Сервантеса Сааведра.
Вигадане походження
Сервантес створив вигадане походження історії. Він стверджує, що найняв історика мавра, щоб перекласти арабський рукопис, який письменник знайшов у брудній квартирі в Толедо.
Головний герой, Алонсо Кіхано ─ незаможний дворянин, що прочитав багато лицарських романів. Ці романи так ввійшли в його фантазію, що Кіхано став переконаний, що він мандрівний лицар. Разом із простим селянином, «зброєносцем» Санчо Пансою, самозваний Дон Кіхот Ламанчський вирушив на пошуки пригод. Дон Кіхот вибрав об'єктом своєї любові Дульсінею Тобоську. Так мандрівний лицар нарік дівчину із сусідньої ферми. «Дульсінея» абсолютно не підозрює про Кіхотові почуття до неї, і практично ні разу не з'являється в романі.
«Дон Кіхот» ─ найвпливовіший літературний твір Іспанської Золотої Доби і вважається одним з багатьох найкращих романів взагалі.
Літературні ознаки
Роман має епізодичну структуру. Хоча роман і жартівливого характеру, друга частина ─ серйозний філософський роздум на тему обману. Дон Кіхот служив джерелом натхнення не тільки в літературі, а й набагато пізніше в музиці і живописі, надихаючи Пабло Пікассо та Ріхарда Штрауса. Контраст між високим, худим, вигадливим та ідеалістичним Доном Кіхотом і товстим, присадкуватим, стомленим від життя Санчо Пансою ─ лейтмотив, що наслідувався багато разів після публікації книжки. Мрії ідальго ─ об'єкт образливих і жорстоких розіграшів у романі. Навіть вірний та простодушний Санчо ненавмисно був змушений обманювати його в деяких питаннях. Роман — сатира ортодоксальності, правдивості, точності та навіть патріотизму. В спробі вийти поза просту розповідь історії, щоб пояснити індивідуалізм своїх персонажів, Сервантес допоміг зменшити моду на літературно обмежені лицарські романи, які пародіював в своєму творі.
Письменник застосовував подібну гру слів, що ще збільшувало комічність «Дона Кіхота».
Світ простих людей, від пастухів до власників таверн, що фігурують в «Доні Кіхоті» був новаторським для тих часів. Персонаж Дона Кіхота став дуже відомим у світі, а слово «донкіхотський» перейняли багато мов. Фраза «боротьба з вітряками» стала синонімом марності зусиль. І через свій величезний вплив роман допоміг формуванню сучасної іспанської мови.
Історія публікації
Роман складається з двох частин, публікація яких розділена десятиліттям. Частина перша була надрукована в 1605 році, Частина друга — в 1615 році, уже після того як перша частина була неодноразово перевидана в Європі й здобула велику популярність. У другій частині автор глибше розкриває характер свого персонажа, вона менше зосереджена на дії, а більше на роздумах та діалогах.
1805 — у Харкові відкрито перший у східній Україні університет.
1904 — відбулася прем'єра п'єси Чехова «Вишневий сад».
1921 — у Відні створений Український вільний університет, незабаром переведений у Прагу.
1969 — «Бітлз» випустили платівку «Yellow Submarine» (англ. "Жовтий підводний човен").
Народились 17 січня
1600 — Кальдерон, видатний іспанський драматург та поет, священик.
1624 — Гваріно Гваріні, італійський архітектор, математик, богослов.
1659 — Антоніо Верачіні, італійський композитор і скрипаль епохи бароко; дядько і вчитель композитора і скрипаля епохи пізнього бароко Франческо Марія Верачіні.
1706 — Бенджамін Франклін, політичний теоретик, політик, видавець, вчений, винахідник, цивільний активіст, письменник і дипломат, один із засновників США.
1734 — Франсуа-Жозеф Ґоссек, французький композитор, якого вважають родоначальником французької симфонії.
1799 — Авдотья Істоміна, російська балерина.
1820 — Анна Бронте, англійська письменниця, одна з трьох сестер Бронте, автор роману «Незнайомка з Вілдфел-Холу».
1849 — Ежен Кар'єр, французький художник і графік.
1863 — Станіславський Костянтин, російський актор, режисер, теоретик театру, засновник МХАТу.
1869 — Іван Труш, маляр, критик і громадський діяч.
1901 — Григорій Епік, літературний і громадський діяч. Розстріляний чекістами.
1904 — Якимович Олесь Іванович, білоруський письменник радянської доби.
1907 — Китастий Григорій Трохимович, діяч української музичної культури.
1933 — Даліда, співачка й акторка італійського походження.
1945 — Альтов Семен, російський письменник-гуморист.
1960 — Ніколаєв Ігор, російський композитор, поет, співак і продюсер.
1962 — Джим Керрі, американський кіноактор.
1980 — Чмерковський Максим Олександрович, українсько-американський танцюрист, чемпіон з латинських танців, хореограф, інструктор, телеведучий та кіноактор. Старший брат Валентина Чмерковського, також чемпіона з бальних танців.
|