ПОДІЇ:

1967 — у день народження казкаря Ганса Крістіана Андерсена заснували Міжнародний день дитячої книги.
Премія імені Х. К. Андерсена (англ. Hans Christian Andersen Author Award) — міжнародна премія, яку вручають за видатний внесок у дитячу літературу найкращим письменникам і художникам-ілюстраторам дитячої книги. Організована 1958 року Міжнародним комітетом з дитячої та юнацької літератури ЮНЕСКО за рекомендацією його засновника та першого президента, видатної діячки світової дитячої літератури Йєлли Лепман.

Лауреатів оголошують один раз на два роки. Премія вручається 2 квітня, в день народження видатного данського казкаря Ханса Крістіана Андерсена. Для авторів дитячої літератури премія Андерсена є найпрестижнішою міжнародною нагородою. Часто її називають Малою Нобелівською премією (англ. «Little Nobel Prize»).

   Найвищою та найпочеснішою з трьох премій-нагород вважається Золота медаль з профілем казкаря. Її присуджують найвизначнішим й прогресивним майстрам у галузі дитячої книги та вручають на конгресі Міжнародної ради з дитячої книги (IBBY). Серед них — такі знані письменники, як Марія Ґріпе, Джеймс Крюс, Сельма Лагерлеф, Астрід Ліндгрен, Еріх Кестнер, Туве Янссон, Джанні Родарі, Кетрін Патерсон. 1973 року Почесний диплом Міжнародної премії імені Х. К. Андерсена за поему-казку «Барвінок і Весна» отримав український письменник Богдан Чалий, а 1979 року до «Почесного списку Андерсена» вписано ім'я Всеволода Нестайка та його книжку «Тореадори з Васюківки».

1978 — на американському телеканалі CBS почався показ серіалу «Даллас», який через неймовірну популярність із запланованого 5-серійного фільму переріс у кіноепопею, що тривала 13 років.

Народилися:

1725 — Джованні-Джакомо Казанова, міжнародний авантюрист, герой-коханець, письменник і мемуарист (†1798)

Біографія
   Джакомо Казанова народився в Венеції, в родині актора Гаетано Джузеппе Казанови та Дзанетті Фаруссі як найстарший з шести дітей. Два його брати, Франческо і Джованні Батіста, були досить відомими художниками: перший був членом академії в Парижі, а другий очолював академію в Дрездені.

   Батько помер, коли Джакомо було вісім років. По смерті чоловіка мати Казанови багато часу проводила за кордоном, тому Джакомо опікувалася його бабуся. Він був хворобливою дитиною й навіть вважався розумово відсталим. Пробудження його інтелектуального потенціалу відбулося лише у віці восьми років. На дев'ятому році життя Казанову направили в школу лікаря Гоццієго в Падуї.

   В 1738-1742 роках він навчався в університеті Падуї. Після студій права Казанова хотів прийняти духовний сан, але заплутався в любовних пригодах і був виключений з семінарії. Побувавши в Неаполі, Римі, Константинополі, Парижі, він повернувся до Венеції. Після повернення в рідне місто в 1745 року він заробляв на життя грою на скрипці в театрі Сан-Самуель. Після однієї з вистав, врятував життя сенатора Брагадино Маттео, який переніс серцевий напад. Сенатор, у захваті від його знань кабали, почав ставитися до нього як до сина, що дозволило Казанові вести богемне життя. Проте за обман і богохульство в 1755 році він потрапив до в'язниці.

  Венеція за часів Казанов
  Ще в 1750 році в Ліоні Казанова вступив до масонів. Як член масонської ложі пізніше зустрічався з багатьма видатними діячами у всій Європі.

   У 1756 році втік до Парижа, де досяг певного визнання через свої знання магії та завдяки різним спекуляціям. Водночас Казанова ґрунтовно вивчав тамтешнє суспільне й приватне життя. Після нових мандрів Європою він прибув до Берліна, де мав аудієнцію у Фридріха Великого, цікаво описану в його мемуарах. В 1764 - 1765 роках перебував у Росії, зустрічався в Санкт-Петербурзі з Катериною II. Потім жив мандрівним життям у Австрії, Німеччині, Франції, Іспанії, Італії, скрізь переживаючи безліч пригод. Серед його знайомих були Вольтер, Гете та Моцарт.
   Отримавши дозвіл повернутися до Венеції, він став у 1775 році таємним агентом інквізиційного трибуналу внутрішньої служби в місті Венеція, але через написаний ним алегоричний роман, в якому був ображений дворянин Грімальді, був змушений у 1782 році знову залишити Венецію і оселився в Чехії, в замку графа Вальдштейна. В цьому замку Казанова працював бібліотекарем, і разом з графом займався кабалістикою та алхімією. Саме тут у семидесятирічному віці він взявся за свої мемуари, довівши їх до 1744 року

1805 — Ганс Крістіан Андерсен, данський письменник, поет і казкар («Гидке каченя», «Стійкий олов'яний солдатик», «Снігова королева», «Кресало», «Русалочка») (†1875);

1834 — Фредерік Огюст Бертольді, французький скульптор, автор статуї «Свобода», подарованої Францією США

1840 — Еміль Золя, французький письменник («Ругон-Маккари», «Жерміналь», «Чрево Парижу»), публіцист («Я звинувачую») (†1902)

1891 — Макс Ернст, франко-німецький художник, скульптор, один з основоположників сюрреалізму в сучасному мистецтві

1902 — Михайло Гречина, український архітектор, впорудив у Києві Республіканський стадіон, Палац спорту, готель «Русь»

1905 — Серж Лифар, український танцівник, хореограф, балетмейстер

1914 — Алек Гіннесс, англійський актор

1939 — Марвін Гей, американський співак