1835
Михайло Йосипович Микешин, російський скульптор, художник, графік,
автор пам'ятника Богданові Хмельницькому в Києві, ілюстратор «Кобзаря» (п. 1896).
 Миха́йло Йо́сипович Мике́шин (*9 (21) лютого 1835 року, Максимково Рославльського повіту, Смоленської губернії, зараз Климовицький район Могильовської області, Білорусь — †19 (31) січня 1896 року, Санкт-Петербург) — російський та український художник і скульптор білоруського походження, автор ряду видатних пам'яток у великих містах Російської імперії.Біографічні відомості
Михайло Осипович Микешин народився 9 (21) лютого 1835 року в селі Максимково Смоленської губернії поблизу Рославля. Навчався в Смоленську у місцевого іконописця . У 1852 вступив до Академії мистецтв, де навчався по класу батального живопису під керівництвом Б. П. Віллевальде. У 1858 році з відзнакою закінчив Академію, отримавши велику золоту медаль за картину «В'їзд Тіллі в Магдебург». Проявилося в роки навчання романтична трактування патріотичних тим принесла йому увагу царської сім'ї та Микешин був запрошений навчати малювання Великих княжен. Попри те, що Микешин був, перш за все, баталістом, представлений ним проект пам'ятника тисячоліття Росії в Новгороді переміг на конкурсі (1859) і був прийнятий до виконання. Для того, щоб керувати виконанням проекту, Микешин вивчав скульптурну техніку у І. М. Шредера.
У результаті Микешин отримав безліч подібних замовлень. Створені за його проектами пам'ятники Кузьмі Мініну в Нижньому Новгороді, адміралу Грейгу в Миколаєві і Олександру II в Ростові-на-Дону стали ілюстрацією офіційної формули «самодержавство-православ'я-народність». Пам'ятник Катерині II у Санкт-Петербурзі (1873)
Небагато микешинських пам'ятники пережили роки радянської влади. Серед них — пам'ятник Катерині II в Санкт-Петербурзі (1873) і пам'ятник М. Ю. Лермонтову, Богдану Хмельницькому у Києві (1888), Єрмаку в Новочеркаську (1904) і вже згаданий пам'ятник тисячоліття Росії в Новгороді. Проекти Микешина перемагали і в міжнародних конкурсах (наприклад, пам'ятник Педру IV в Лісабоні). У 1876—1878 роках Микешин редагував сатиричний журнал «Бджола». Він друкував там свої карикатури і публікував ілюстрації до творів М. В. Гоголя і Т. Г. Шевченка. У 1892 р. разом з Ф. Ф. фон-Каналош-Лефлером, майбутнім головою, М. О. Микешин став одним з головних засновників першого офіційно визнаного Урядом (МВС) товариства есперантистів «Espero» («Надія») в Санкт-Петербурзі. Посідаючи правами створювати свої відділення по всій країні і займатися видавничою діяльністю, це товариство відіграло важливу роль у поширенні есперанто в Росії.
Михайло Осипович Микешин помер 31 січня 1896 в Санкт-Петербурзі. Похований на Нікольському цвинтарі Олександро-Невської Лаври.
Микешин і Шевченко
Михайло Микешин познайомився з Шевченком 1858 р. в Петербурзі, часто зустрічався з ним, ілюстрував «Кобзар», створив скульптурні портрети Шевченка. Багато зробив для увічнення пам'яті Шевченка: опублікував кілька матеріалів про нього в журналі «Бджола», У 1890-х рр. разом із Д. Менделєєвим, І. Рєпіним та іншими діячами культури заснував у Петербурзі «Товариство імені Тараса Шевченка» для допомоги петербурзьким студентам — вихідцям з України. М. Й. Микешин зберіг «Портрет Ликери Полусмакової» — малюнок, на якому Тарас Шевченко зобразив свою останню кохану, та який після розриву стосунків хотів розірвати, але Михайло Йосипович його відняв і зберіг
1836
Клеман Деліб, французький композитор, автор перших симфонізованих балетів («Коппелія», «Сільвія»), опери «Лакме» (п. 1891)
1850
Хвойка Вікентій В'ячеславович, український археолог чеського походження, першовідкривач трипільської та черняхівської археологічних культур.
1874
Дмитро Йосифович Гуліа, народний поет Абхазії, просвітник, основоположник абхазької літератури (п. 1960).
1876
Константін Бринкуші, румунський і французький скульптор (п. 1957).
1876
Петро Петрович Кончаловський, російський художник (п. 1956).
 Кончаловський Петро Петрович (нар. в лютому 1876 року, м. Слов'янськ, Старобільського повіту Харківської губернії — нині Донецька область — 2 лютого 1956 р., Москва) — відомий український та російський художник.Біографія
До п'ятирічного віку жив там у маєтку батьків Сватівка. Малювати почав у першому класі Харківської 3-ї гімназії. У 1888 році навчався в рисувальній школі М. Д. Раєвської-Іванової.
У 1889 р. П. П. Кончаловський вступив до Московської 1-ї гімназії, відвідував вечірній клас Строганівського училища. Пізніше два зимових сезони навчався в приватній академії Р. Жуліана в Парижі. Пізніше повернувся до Росії, вступив до Академії мистецтв, де наставниками П. Кончаловського були П. Ковалевський, В. Савінський, І. Творожников, Г. Залеман. Важливим для формування таланту та світогляду художника-початківця стало спілкування з найталановитішими митцями того часу. М. Врубель, В. Суриков, К. Коровін, В. Сєров, Б. Пастернак, К. Бальмонт. Вони відвідували родину Петра Петровича Кончаловського-старшого — відомого видавця.
Перший етюдник з повним набором фарб П. Кончаловському подарував К. Коровін.
З 1909 року для П. Кончаловського починаються регулярні презентації на виставках творчих угруповань «Золотое руно», «Союз молодежи», «Мир искусства», «Бытие» та інших.
Автопортрет
Бере участь він у виставках і за кордоном. Художник отримує запрошення на Міжнародну виставку в Амстердамі. П. Кончаловський багато подорожує Європою, відвідує Італію, Францію, Іспанію, Англію, Німеччину. Виїжджає до Сибіру, Кавказу, Криму.
Творчий доробок художника
Творчий доробок П. Кончаловського становить понад 5 тисяч робіт. Головні жанри в яких працював художник: портрет, пейзаж, натюрморт. Особливі здобутки П. Кончаловського в жанрі натюрморту. «Я пишу квіти так, як музикант грає гами», — говорив про свої натюрморти художник.
1885
Саша Гітрі (Александр Жорж), французький драматург, актор, режисер (п. 1957).
1886
Олексій Єлісейович Кручоних, російський поет-футурист (п. 1968).
1893
Андрес Сеговія, іспанський гітарист і композитор (п. 1987).
1895
Євген Олександрович Бєляєв, сходознавець, автор праць з історії ісламу, почесний член АН Єгипту (п. 1964).
1903
Реймон Кено (Мішель Прель), французький письменник-сюрреаліст, автор роману «Зазі в метро» (помер 1976)
1905
Лев Контянтинович Атаманов, кінорежисер, один із засновників радянської мультиплікації (п. 1981).
1906
Абіб Акпер огли Ісмайлов, азербайджанський режисер, заслужений діяч мистецтв Азербайджанської РСР (п. 1966).
1906
Євген Адольфович Кибрик, російський графік і живописець, майстер книжкової ілюстрації, народний художник СРСР (п. 1978)
1907
Вістен Х'ю Оден, англійський поет (п. 1973).
1921
Володимир Кирилович Малик (Сиченко), український письменник (п. 1998)
1921
Зденек Мілер, чеський художник-аніматор, творець персонажа Кротика
1921
Джон Роулз, американський філософ (п. 2002).
1925
Девід Семюел Пекінпа, американський режисер, сценарист, постановник (п. 1984).
1925
Ігор Наумович Шамо, український композитор, народний артист УРСР (п. 1982).
1927
Юбер Живанші, французький модельєр.
1933
Ніна Саймон (Юніс Кейтлін Веймон), легендарна джазова співачка, яка володіла досить характерним вокалом (п. 2003).
1942
Віра Валентинівна Алентова, російська актриса («Москва сльозам не вірить», «Завтра була війна», «Ширлі-мирлі», «Заздрість богів»).
1943
Девід Лоренс Геффен, американський продюсер, засновник фірми грамзапису «Geffen Records».
1946
Алан Сідні Патрік Рікмен, англійський актор, який знімався в «Міцному горішку» та «Распутіні»
1952
Айдер Енверович Алієв, кримськотатарський скульптор
1957
Микола В'ячеславович Расторгуєв, російський поп-співак, лідер гурту «Любе», Народний артист Росії.
1962
Марк Арм, вокаліст і гітарист впливової сіетлської групи «Mudhoney».
1962
Чарльз Майкл Поланік (Палагнюк), американський письменник українського походження.
1963
Вільям Болдуїн, американський актор («Не кажи нічого», «Головний підозрюваний», «Вірус», «Чесна гра», «Народжений четвертого липня»); брат Алека і Стефена Болдуїнів.
1967
Майкл Ворд, гітарист американської групи «The Wallflowers».
1969
Джеймс Дін Бредфілд, валлійський гітарист і вокаліст британської групи «Manic Street Preachers».
1970
Олег Євгенович Соловей, український поет, критик, літературознавець.
1979
Дженніфер Лав Х'юїтт, американська акторка («Я знаю, що ти робив минулого літа», «Не можу чекати», «Врятуй мене», «Вечірка для п'ятьох»).
1986
Шарлотта Черч (Шарлотта Марія Рід), прославлена валлійська виконавиця класичної музики, сопрано.
|