В основу покладено провідні положення сучасної музичної педагогіки, а саме: визначення мети загальної музичної освіти у широкому культурологічному контексті; підхід до сприймання музики як основи загальної музичної освіти; ставлення до музичного мистецтва як джерела і предмета духовного спілкування.
Матеріали з предмета "Художня культура" Художня культура є невід'ємною частиною духовної культури людства. Вона відкриває людині шлях до прекрасного. Основа художньої культури – мистецтво, яке в художніх образах відображає дійсність, концентрує в собі головні особливості естетичного ставлення до світу. Мистецтво покликане виховувати художній смак людини, розвивати її здатність до творчості за законами краси.
Літературні диктанти – це система вправ та завдань, які дають змогу швидко і різнобічно перевірити знання учнів з теми, що вивчається, вміння відокремлювати основне, систематизувати, узагальнювати матеріал.
- французький поет, прозаїк, драматург, автор статей про літературу та мистецтво. Естетичні шукання Аполлінера увиразнювали притаманний авангардизму пафос докорінного оновлення світу та мистецтва.
Сучасники, що близько знали Ґійома Аполлінера, залишили досить суперечливі спогади про нього. Із сукупності їхніх вражень постає неординарна особистість, у якій сполучалися розмах почуттів і вразливість, дотепний розум і меланхолійність, товариськість і глибока самотність, щиросердність, навіть деяка наївність у спілкуванні та схильність до витівок і розіграшів. Польська письменниця Ю. Хартвіг у своїй книжці про Аполлінера відзначала, що він нагадував поетичного Ґарґантюа, який важко пристосовується до людських критеріїв». Однак крізь розмаїття внутрішнього світу поета просвічувала дивовижна, майже дитяча «сонячність» його вдачі. Незадовго до смерті Аполлінер писав: «Звісно, життя поета - непересічне, але доля мене втягувала у такі пригоди, які, попри все, мені до душі, - я вмію радувати людей і добре це усвідомлюю».
Мистецька вдача Аполлінера давалася взнаки і в його житті, яке раз у раз виблискувало містифікаціями - настільки живучими, що згодом навіть у солідних наукових словниках поет презентувався як містифікатор.
Джонатан Свіфт (англ. Jonathan Swift; 30 листопада 1667, Дублін — 19 жовтня 1745, там само) — церковний діяч, публіцист, сатирик, ірландсько-англійський письменник, відомий як автор «Мандрів Гулівера».
Батько Свіфта помер за кілька місяців до народження сина, мати через якийсь час після народження від'їхала до Англії, і вихованням Джонатана займався його дядько, Годвін Свіфт, відомий адвокат. Він відправив хлопця в найкращу школу Дубліна.
1686 - Джонатан здобув ступінь бакалавра мистецтв у Трініті-коледжі (Дублін), а згодом переїхав до Англії, де став секретарем відставного дипломата і відомого есеїста Вільяма Темпля, маєток якого часто відвідували поети і літератори.
Відомим Свіфт став після того, як 1704 року побачила світ «A Tale Of A Tub» («Казка про бочку»), у якій він відверто змалював католицизм, англіканство та пуританство. Ватикан додав «Казку» до переліку заборонених книжок. Саме через цю книгу Свіфта повернули до Дубліна, де він став настоятелем собору Святого Патріка.
У Дубліні Свіфт написав свій єдиний роман «Мандри Лемюеля Гуллівера до деяких віддалених частин світу», який приніс йому величезну популярність. Роман є сатирою на недосконалість людської цивілізації.
Останні роки свого життя Свіфт страждав від прогресуючого психічного розладу.== Бібліографія ==
«Битва книжок» (1697)
«Казка про бочку» (1704)
«Мандри Лемюеля Гуллівера» (англ. «The travels into several remote nations of the world by Lemuel Gulliver») (1726)
ВЕРҐІЛІЙ, Марон Публій (Vergilius, Maro Publius — 15.10.70, с. Анди, побл. Мантуї — 21.09.19 до н.е., побл. Неаполя) — давньоримський поет.
На відміну від більшості античних авторів, даних про життя і творчість цього найвидатнішого римського поетів дійшло до нас достатньо. Його біограф Донат залишив навіть портретну характеристику Верґілія: «Високий на зріст, смаглявий, з мужицьким обличчям, слабкого здоров'я».
Історія Давньогрецького театру охоплює майже тисячоліття (VI ст. до н.е. — V-VI ст. н.е.). Він виник із сільських святкувань на честь бога Діоніса — Діонісій. На цих святах виконувалися дифірамби і фалічні пісні (це пісні,які заспівували під час сільських свят землероби на честь улюбленого бога Діоніса,коли вже починалася нестримно весела й буйна карнавальна частина урочистостей;виконувала їх процесія селян,які вже добряче почастувалися Діонісовими дарами,деякі з них несли в руках великі зображення символів плодючості-фали,які символізували животворні сили природи,що пробуджувалися навесні), що містили елементи діалогу та театральної дії.
Загальні методичні рекомендації щодо організації навчально-виховного
процесу у п’ятих класах загальноосвітніх навчальних закладів
2013/2014 навчальний рік є особливим для учнів п’ятих класів. Адже, саме з 1 вересня в основній школі розпочнеться поступове впровадження нового Державного стандарту базової та повної загальної середньої освіти й нових навчальних програм з усіх базових дисциплін.
Серед основних новацій такі: для забезпечення високого рівня знань іноземних мов - учні п’ятих класів вивчатимуть дві іноземні мови; розпочнеться вивчення інформатики; передбачено посилення використання здоров’язбережувальних технологій; підвищена увага приділятиметься природничій та екологічній освіті.
З метою організованого переходу на новий Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти Міністерство освіти і науки надсилає для практичного використання методичні рекомендації щодо організації навчально-виховного процесу у 5-х класах загальноосвітніх навчальних закладів (додаються).
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1392 «Про затвердження Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти» у 2013/2014 навчальному році 5 класи загальноосвітніх навчальних закладів перейдуть на навчання за новими програмами для учнів 5–9 класів загальноосвітніх навчальних закладів з якими можна ознайомитися на сайті Міністерства освіти і науки України за адресою: www.mon.gov.ua
Сам поет походив із народу і цього ніколи не цурався.Інакше б не обрав собі за псевдонім(перс. тахаллус) назву рідного села Рудак. З великого літературного доробку Рудакі до нас дійшло бл. тисячі його віршів (дворядкові).
Відомими є також бл. 40 рубаї (чотирирядкові вірші).
Твори Рудакі пройняті протестом проти несправедливості, вірою в перемогу доброго, совнені співчуття до людини, в них оспівується радість буття, краса природи.
Поезії Рудакі відзначаються глибиною філософської думки, високою художністю поетичних образів.