Середа, 26.09.2018, 00:38
Вітаю Вас Гість | RSS

Літературно-мистецький портал Хмельницької ЗОШ №20

Категорії розділу
Дати, люди мистецтва [112]
Нормативно-правова база [3]
Оголошення [7]
Повідомлення про термінову та важливу інформацію
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 87
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу
Головна » 2018 » Серпень » 26 » Мистецтво/Цей день в історії/26 серпня
18:36
Мистецтво/Цей день в історії/26 серпня
1498 — Мікеланджело отримав замовлення на «П'єту» від французького кардинала Жана де Біле́ра (фр. Jean de Bilhères)

«П'єт́а» або «Опл́акування Христа́»[а] (італ. Pietà) — мармурова скульптура, що зображає Богоматір, яка тримає тіло свого сина-Бога. Цю скульптуру було створено Мікеланджело протягом 1498 —1499 рр., на замовлення французького кардинала Жана де Біл́ера. Вазарі писав, що «у цій скульптурі відчувається вся міць і сила» мистецтва Мікеланджело.

Цю статую також називають «Ватиканською» чи «Римською П'єтою», адже серед робіт Мікеланджело відомі ще «Флорентійська П'єта», «Ронданіні П'єта» та «Палестринська П'єта».

Історія створення

Контракт на роботу було підписано 7 серпня 1498 року. Вважалося, що статую замовив французький кардинал Жан Вільє де ла Ґросле для капели французьких королів у Соборі Святого Петра, але дослідник Шарль Самаран довів, що замовником був інший французький кардинал, Жан де Біл́ер (фр. Jean de Bilhères)[4]. Тема «оплакування Христа» була поширеніша у північній Європі та візантійському мистецтві, аніж в Італії епохи Ренесансу, тож, створюючи статую, Мікеланджело наслідував традиції свого замовника.

«П'єта» призначалася для гробниці кардинала, але він помер до її завершення. Скульптуру поставили у Соборі Святого Петра, у капелі Санта Марія делла Феббре.

Опис

Богоматір молода, наче це не Мати і Син, а сестра, що оплакує передчасну смерть брата. У неї спокійне обличчя, опущені очі. Скорбота її виражена схиленою головою, втілюючи собою спокій і біль. Мертве тіло Христа здається невагомим, і його оголеність контрастує із пишним, багатим одягом Богоматері. Його замучене тіло не спотворено смертю, тільки руки, ноги та бік проколоті:

« (…) члени його такі гарні, а тіло так майстерно зроблено, що не можна знайти наготи з такими мускулами, жилами, нервами, які виділяються на кістяку, і нема мерця, більше схожого на мерця[3] »

Підпис Мікеланджело

Ця статуя — єдина з робіт Мікеланджело, підписана ним самим. На стрічці, що оперізує одяг Богоматері, скульптор висік напис:

Мікаель Ангелюс Буонарротус, флорент. різьбив

За Вазарі, він це зробив, почувши суперечку про майстра. Приїжджі із Ломбардії хвалили статую, і казали, що її вирізьбив «Наш Ґоббо[в], міланець». Тієї ж ночі Мікеланджело вирізав свій підпис на перев'язі[5].

Пошкодження

Найбільш істотного пошкодження статуя зазнала 21 травня 1972, коли психічно неврівноважений геолог Ласло Тот увійшов до каплиці і напав на скульптуру з геологічним молотком. Багато уламків полетіло в сторону присутніх у каплиці. Деякі були знайдені, проте багато уламків не були повернуті, серед них і ніс Марії — при реставрації його відновили з блоків мармуру, вирізаних зі спини.

Образ у мистецтві

Вазарі процитував рядки невідомого поета, присвячених статуї:

«І врода, і чеснота,

І жаль у мертвім мармурі живуть.

Ви, дивлячись, не плачте

Так голосно і стримуйте свій біль,

Щоб не прокинувся зарано мрець…»

У біографічному романі К. Шульца «Камінь і біль» про скульптуру сказано так:

« (…) Матір Божа з замученим Христом на колінах, уже не «Мадонна на сходах», як тоді, з поглядом, спрямованим у вічність, цариця, що сидить на сходах, мов жебрачка, з немовлям на руках, ні, тепер — це жінка з мертвим тілом сина на колінах, Мати скорботна »

1982 року Сальвадор Далі завершив полотно, яке отримало назву «Геологічне ехо. П'єта». Художник відтворив у вигляді скель форму носа центральної фігури скульптурної групи, створивши образ-натяк[8]. Фільм-трилер «П'єта» південнокорейського режисера Кім Кі Дука отримав свою назву на честь скульптури.

Копії статуї

Існує багато копій статуї. Репліка «П'єти» у костьолі Матері Божої у Познані була використана для відновлення скульптури після того, як зловмисником була зроблена спроба розбити статую 21 травня 1972 року[10].

Авторизовані копії було встановлено у таких населених пунктах:

Бразиліа, Бразилія — собор Пресвятої Діви Марії;

Бунданґ, Південна Корея — собор Святого Івана;

Інвернесс, Іллінойс, США — церква Святого Сімейства;

Лампа, Перу — церква Апостола Сантьяго (Яків син Зеведеїв);

Познань, Польща — костьол Матері Божої;

Сідней, Австралія — собор Сент-Мері.

26 серпня народилися:
1871 — Альфред Захаревич, український архітектор
1886 — Дора Габе, болгарська поетеса, критик, театрознавець
1899 — Руфіно Тамайо (ісп. Rufino Tamayo), мексиканський художник
1911 — Василь Матіяш, український диригент, співак
1914 — Павло Ключина, український поет-байкар, прозаїк
1914 — Хуліо Кортасар, аргентинський письменник, поет
1919 — Мирон Вендзилович, український архітектор
1923 — Вольфганг Завалліш, німецький диригент та піаніст
1925 — Петро Тодоровський, український і російський кінооператор, кінорежисер
1935 — Альберт Явурян, вірменський кінооператор
1935 — Анатолій Добрянський, поет, літературознавець, мистецтвознавець, перекладач
1937 — Олександр Якимчук, український режисер-документаліст
1947 — Ян Арлазоров, російський естрадний артист, актор театру та кіно, режисер
1957 — Доктор Албан, шведський музикант
1962 — Мирослав Бабчук, український музикант
1964 — Василь Скромний, радянський актор
1966 — Ширлі Менсон, шотландська співачка
1970 — Меліса Маккарті, американська актриса
1976 — Земфіра, російська співачка
1980 — Кріс Пайн, американський актор
1980 — Маколей Калкін, американський актор
26 серпня померли:
1666 — Франс Галс, голландський живописець (Золоте століття голландського мистецтва)
1913 — Федір Каменський, російський скульптор
1921 — Микола Гумільов, російський поет
1926 — Володимир Пещанський, український архітектор, реставратор
1933 — Софія Парнок, російська поетеса, перекладачка, критик та лібретист
1945 — Франц Верфель, австрійсько-чеський романіст, сценарист, поет
1958 — Георгій Іванов, російський поет, прозаїк, перекладач
1967 — Василь Шопінський, український поет, прозаїк, драматург, перекладач
1971 — Григорій Григор'єв, український письменник, сценарист
1976 — Федір Іващенко, український режисер-документаліст
1979 — Міка Валтарі, фінський поет, кіносценарист
1980 — Милиця Кор'юс, американська оперна співачка, акторка
1986 — Тед Найт, американський актор
1994 — Вернер Клемке (нім. Werner Klemke), німецький художник, графік, ілюстратор книг
1998 — Ремо Джадзотто, італійський музикознавець, композитор
2004 — Лора Бреніген, американська співачка
2008 — Лідія Кондрашевська, українська оперна співачка
2008 — Михайло Крамар, український актор театру і кіно
2009 — Андрій Рудницький, український архітектор
Категорія: Дати, люди мистецтва | Переглядів: 171 | Додав: Vchutel | Теги: драматург, поет, художник, критик, реалізм, Біографія, театрознавець, сценарист, письменник | Рейтинг: 5.0/2
Всього коментарів: 0
avatar
Пошук
Календар
«  Серпень 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031
Друзі нашого сайту