Середа, 18.07.2018, 02:23
Вітаю Вас Гість | RSS

Літературно-мистецький портал Хмельницької ЗОШ №20

Категорії розділу
Дати, люди мистецтва [108]
Нормативно-правова база [3]
Оголошення [7]
Повідомлення про термінову та важливу інформацію
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 85
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу
Головна » 2018 » Січень » 10 » Література і мистецтво -10 січня
16:48
Література і мистецтво -10 січня

1975 — на радянському ТБ записана перша передача «Що? Де? Коли?».

Що? Де? Коли? (рос. Что? Где? Когда?) (часто використовують абревіатуру ЩДК, рос. ЧГК) — інтелектуальна гра, популярна на теренах колишнього СРСР, та у країнах зі значними російськомовними спільнотами (Ізраїль, Німеччина, США). Її придумав у 1975 р. телеведучий Володимир Ворошилов. Гра швидко стала популярною і невдовзі (на відміну від первинної телегри) з'явилася доступна всім охочим спортивна версія гри. Ігрова команда із шести (у спортивному різновиді — інколи до восьми) осіб повинна відповісти на питання, на обдумування та обговорення якого дають одну хвилину. Питання намагаються скласти такими, щоб дати відповідь на них можна було використавши звичайні, загальні знання та застосувавши логіку. За кожну правильну відповідь команда отримує одне очко.
Загальна ідеологія гри
Гравці у «Що? Де? Коли?» повинні мати широкий світогляд і цікавитися досягненнями сучасного суспільства. Для них важливо вміти швидко, оригінально думати. Може здатися, що для успішної гри обов'язково знати величезну кількість фактів, дат і подій. Насправді ж питання які орієнтовані на дріб'язкові факти, вважають не надто цікавими й такі питання намагаються не давати під час ігор. Якісне питання повинно містити всі необхідні факти, натяки й підказки для відповіді й не вимагати від гравців особливих спеціальних знань. Під час слухання запитання треба проявити уважність, вміння занотувати найважливіше і т. д. Часто якесь зайве, неважливе у цьому контексті слово чи незвична граматична форма є непотрібним натяком; таку роль виконують каламбури і т. д. Існують питання, які неможливо коректно перекласти (з однієї мови на іншу), а якщо можливо, то для цього потрібно мати певні знання культурології. Питання стосуються різноманітних розділів життя та знань та мають різну стилістику, тому найкращими гравцями є, переважно, найерудованіші особи та гравці, які чимало читають. Сильна та класна команда повинна складатися з людей, які думають по-різному, різними, способами, але добре розуміють один одного, а кожен має особливі та глибокі знання з іншої сфери. Багато залежить від регулярних тренувань, вміння зрозуміти логіку типових питань ЩДК та використати сукупність спільних знань.
Правила телегри
У телевізійному варіанті кожна правильна відповідь дає команді одне очко, неправильна відповідь додає одне очко «команді глядачів» (які своїми питаннями грають проти знавців, й таким чином мають свою «команду»). Коли одна з команд набирає 6 пунктів, вона перемагає. Це означає, що протягом однієї програми може прозвучати щонайбільше одинадцять питань (рахунок буде 6:5). Правила телегри від 1975 року змінювалися, але проводять її завжди (з 1990 року) у Мисливській хатинці Нескучного Саду[ru] у Москві. У хатинці є спеціальна кімната, обладнана рулеткою, на якій встановлено дзиґу (рос. «волчок») з маленьким коником та велику стрілку з картону, приклеєну до дзиґи. Питання знаходяться у конвертах, які лежать на столі. Кожний конверт підписаний назвою міста, звідки прийшло це питання. Дзиґу запускають і питання, на якому зупинилася стрілка читають наступним. Якщо стрілка показує на питання, яке вже прочитали, то вибирають перше незігране за годинниковою стрілкою питання.
Починаючи з лютого 2008 року на українському «Першому Національному» каналі транслюються ігри Українського міжнародного клубу знавців. Ігри проводять російською мовою, оскільки команди складені із гравців з різних країн колишнього СРСР. Наразі ігри транслюються на каналі 1+1, грають команди зірок.
Першим володарем «Кришталевої сови» став Анатолій Бугаєв, гравець команди Арсена Маліновського.
Питання
Види питань
Бліц. Крім звичних питань, на обговорення яких дають одну хвилину, ввели «бліц-питання». Це набір із трьох простіших, ніж зазвичай, питань, на кожне з яких дають лише 20 секунд для роздумів. Команда отримує очко за 3 правильні відповіді. Спочатку такий тип питань з'явився у телегрі, а згодом його почали використовувати і у спортивному варіанті.
Питання з чорним ящиком. Потрібно здогадатися, що лежить у чорній шкатулці, яка лежить перед гравцями. За розмірами можна приблизно вгадати розміри предмета. Крім того там не може бути нічого абстрактного (хоча одного разу там було ніщо — саме такою була правильна відповідь, але цей випадок був радше винятком).
Супербліц — подібний до бліца. Різниця полягає у тому, що грає лише один гравець від команди.
Мультимедійні питання. Це питання, які задають способом відео- чи аудіозапису, або використовуючи малюнки. У телегрі відео просто показують на моніторі. В спортивному варіанті на кожен стіл перед озвучуванням питання роздають роздруківку. Часто читанням питання, роздають довгі тексти (наприклад, вірші), щоби уникнути довгого та непотрібного переписування.
Питання з предметом. Команді показують предмет і просять, наприклад, сказати, для чого (або як) його використовують (використовували), продемонструвати спосіб дії предмета тощо
Приклади питань:
 Джером К. Джером порівнював ЦЕ з урядом, оскільки і перше і друге цінують лише, коли вони хороші. Назвіть ЦЕ.
Вавилонські жерці забороняли звичайним людям їсти плоди цього дерева. Вони вважали, що ті, хто скуштує цих плодів, негайно стане дуже розумним й намагатиметься захопити владу. На такі думки жерців наштовхнула форма плодів усередині. Здогадайтеся, що вона нагадувала, й назвіть це дерево.
Перед вами давньоєгипетський рукопис; він розповідає про одного раба: «Він має чудовий слух на обидва вуха, чесний і слухняний». Цей текст розглядають як один з найперших екземплярів… Чого?
В італійському антифашистському кіно «Життя прекрасне» головний герой, незадовго то того, як потрапити до концтабору, питається свого товариша про його політичні симпатії. Але товариш у цю мить саме кличе своїх синів. Головний герой, почувши їхні імена, вже може нічого більше питати. Назвіть імена обидвох синів.

НАРОДИЛИСЯ

1838 — Воробкевич Григорій Іванович, український поет

 Григо́рій Іва́нович Воробке́вич (10 січня 1838, Чернівці — 24 листопада 1884) —- український  поет. Молодший брат Сидора Воробкевича.
 Біографічні відомості
 Народився 10 січня 1838 в Чернівцях, у родині священика, вчителя філософії і богослов'я  міського ліцею та духовної семінарії. Його генеалогічне древо мало коріння і в румунській, і в  литовській землях. Прадід, Сеульський Млака де Оробко, не витримавши насильства  німецьких рицарів над православною вірою, перебрався в середині XVIII ст. на Буковину. Дід  Михайло змінив прізвище Оробко на Воробкевич.
 Григорій, його брат Сидір та сестра Апполонія рано осиротіли. Дітей ставив на ноги та  виводив у люди дід Михайло, священик з містечка Кіцмань, та баба Параска. Дід навчав  онуків рідної мови і письму, а баба повела їх у світ пісень та переказів про героїчну боротьбу  й легендарні подвиги козаків-сміливців. Після закінчення чотирирічної початкової школи у Кіцмані (викладання велося тільки  німецькою мовою), обидва хлопці продовжили навчання у Чернівцях — у гімназії та духовній семінарії. Обидва прийняли  сан священика.
Творчість
 Григорій став соратником і однодумцем старшого брата — одного із засновників і редакторів журналу «Буковинська зоря», альманаху «Руська хата», фундатора «Руського літературного товариства». Друкувався Григорій під псевдонімом Наум Шрам (за іменем одного з героїв «Чорної ради» П. Куліша). Особливо гостро виступав проти «язичія» західноукраїнських москвофілів («…все задушила московська недоля»), національного гніту, провокаторів, що намагалися зіштовхнути румунів і русинів.
На слова молодшого брата Сидір Воробкевич видав збірку пісень для школярів, яка була на той час, по суті, єдиним українським посібником для буковинського учнівства.
Приклад поетичної творчості
« Ненадобно хахлам письма,
їх письма нам вадять —
І язик їм вирубати!» —
цареві вни радять.
І так сталось на Вкраїні,
письмо їй забрали, —
Живе слово також вкрадуть,

як ‘го ще не вкрали. »  — 1877 р.


1883 — Толстой Олексій Миколайович, російський письменник, граф, академік.

Олексій Миколайович Толстой (рос. Алексей Николаевич Толстой; нар. 29 грудня 1882 (10 січня 1883), місто Ніколаєвськ, тепер Пугачов Саратовської області — пом. 23 лютого 1945, Москва) — російський радянський письменник, громадський діяч, академік АН СРСР. Граф із роду Толстих.
Біографія
Олексій Толстой народився 29 грудня (10 січня за новим стилем) 1882 року в місті Ніколаєвськ (нині Пугачов) Самарської губернії. Батька, поміщика і офіцера Миколу Толстого (родича Льва Толстого), мати, письменниця Олександра Леонтівна, покинула, будучи вагітною від коханця Олексія Бострома. Був вихований вітчимом Бостромом, з яким жив на його хуторі Соснівка. Отримав домашню освіту, в 1897 родина переїхала до Самари, де майбутній письменник вступив до реального училища. Закінчивши його в 1901 році, переїхав у Петербург, щоб продовжувати освіту. Вступив на відділення механіки Технологічного інституту. В цей час почав писати вірші, наслідуючи Миколу Некрасова і Семена Надсона, а в 1907 видав збірник, який пізніше, однак, вважав невдалим.
У 1907, незадовго до захисту диплома, залишив інститут, вирішивши присвятити себе літературній праці. В письменстві він тоді орієнтувавася на творчість матері та історії родичів про минуле. У 1908 написав книгу віршів «За синіми ріками» — результат знайомства з російським фольклором. До цього часу відносяться і перші прозові спроби — «Сорочі казки».
На ранню творчість Толстого вплинув Максиміліан Волошин, який в ті роки був його другом. У 1909 році написав першу повість «Тиждень в Тургеневе», потім романи «Диваки» і «Кульгавий пан». Твори Толстого привернули увагу Максима Горького.
Під час Першої світової війни як військовий кореспондент від «Русских ведомостей» пербував на фронтах, відвідував Англію та Францію. Тоді він написав ряд нарисів та оповідань про війну і зайнявся драматургією.
Події Лютневої революції 1917-го спонукали його зацікавитися історією Росії, зокрема часів Петра I. Жовтневу революцію 1917-го Толстой сприйняв вороже, в 1918 з родиною переїхав до Одеси, потім до Парижа. У 1921 переселився у Берлін і зблизився з тамтешньою російською інтелігенцією, яка емігрувала з Росії. У 1922 в Берлін приїхав Максим Горький, з яким встановилися дружні стосунки. У берлінський період були написані: роман «Аеліта», повісті «Чорна п'ятниця» і «Рукопис, знайдений під ліжком». З часом його стосунки з емігрантами гіршали, його виключили зі спілки Союзу російських письменників і журналістів. Це спонукало задуматися про повернення до Росії.
У 1923 Толстой прибув у СРСР. При цьому емігранти розцінили повернення Толстого до Росії як зраду, натомість такий вчинок в самому СРСР отримав схвалення. Протягом 1925–1927 років працював над науково-фантастичним романом «Гіперболоїд інженера Гаріна». У цей же період була написана повість-казка «Золотий ключик, або пригоди Буратіно». Значним досягненням Олексія Толстого став його історичний роман «Петро I», над яким він працював протягом шістнадцяти років. Фантастичні твори «Аеліта», «Блакитні міста» і «Гіперболоїд інженера Гаріна» здобули велику популярність, хоч і не були спочатку високо оцінені радянськими критиками. В 1937 створив повість «Хліб», де велику увагу приділив вигаданій участі Сталіна у громадянській війні при обороні Царицина. Олексій Толстой став другом Йосипа Сталіна, в 1937 депутатом Верховної Ради СРСР, дійсним членом Академії Наук в 1939. Завойовуючи визнання, письменник отримав власний будинок, автомобіль з особистим водієм. Після смерті Горького в 1936 очолив Спілку письменників СРСР до 1938 року.
Під час Вітчизняної війни часто виступав зі статтями, нарисами, оповіданнями, героями яких були прості люди, що проявили себе у важких випробуваннях війни. Був співавтром звернення В'ячеслава Молотова і Йосипа Сталіна до народу 1941-го року. У роки війни створив драматичну дилогію «Іван Грозний» (1941–1943). Був членом Надзвичайної державної комісії зі встановлення і розслідування злочинів німецько-фашистських загарбників, брав участь в Процесі над поплічниками німецьких окупантів у Краснодарі у 1943 році. В тому ж 1943 Олексію Толстому Указом Верховної Ради СРСР було вручено орден Трудового Червоного Прапора. 19 березня Толстому було присуджено Сталінську премію першого ступеня за роман «Ходіння по муках». Письменник передав отримані кошти на побудову танка «Грозний».
В червні 1944 року лікарі виявили у письменника злоякісну пухлину легені, від якої він помер 23 лютого 1945 року в Москві. Похований на Новодівочому цвинтарі в Москві. День смерті Олексія Толстого було оголошено днем державного трауру.
1903 — Барбара Хепуорт, англійський скульптор-абстракціоніст, дружина англійського художника і скульптора-абстракціоніста Бена Ніколсона.
1924 — Едуардо Чільїда, іспанський скульптор, автор монументальних абстрактних робіт.
1945 — Род Стюарт, англійський вокаліст, композитор, продюсер. Один з найвідоміших представників британського року 1970-х років.
1959 — Міхаель Шенкер, гітарист, вокаліст, композитор, колишній учасник гурту UFO, один з засновників гуртів Scorpions та Michael Schenker Group.
1981 — Алан Бадоєв, український режисер і кліпмейкер осетинського походження.
1998 — Лукач Василь, людина яка знає максимально багато пісень!

 

Категорія: Дати, люди мистецтва | Переглядів: 65 | Додав: Vchutel | Теги: письменник, діяч, фантастика, композитор, художник, живописець, Фентезі, поет, Диригент, Оратор | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
avatar
Пошук
Календар
Друзі нашого сайту