Середа, 18.07.2018, 02:25
Вітаю Вас Гість | RSS

Літературно-мистецький портал Хмельницької ЗОШ №20

Категорії розділу
Дати, люди мистецтва [108]
Нормативно-правова база [3]
Оголошення [7]
Повідомлення про термінову та важливу інформацію
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 85
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу
Головна » 2017 » Лютий » 28 » 28 лютого народилися...
14:40
28 лютого народилися...

1533

Мішель Ейкем де Монтень, французький богослов, філософ, есеїст-мораліст («Досліди»), громадський діяч (пом. 1592).

Мішель Екем де Монтень (фр. Michel Eyquem de Montaigne, [miʃɛl ekɛm də mõ'tɛɲ], *28 лютого 1533 — †13 вересня 1592) — французький філософ і письменник епохи Відродження. Есеїст-мораліст, відомий насамперед як автор «Проб» (фр. Essais, також перекладається як «Досліди»). Громадський діяч, двічі був обраний мером Бордо. Роботу над «Пробами», котрі принесли йому світову славу, Монтень продовжував до самої смерті.

Біографія
Родинне походження

Замок Монтень був майже цілковито зруйнований під час пожежі 1885 року, але вежа, в якій розташовувалася бібліотека Монтеня, не постраждала й не зазнала жодних змін з XVI століття.
Мішель Монтень народився в купецькій сім'ї, родове ім'я якої було Екем.

1477 року його прадід Рамон Екем (1402–1478) придбав у барона Монтравеля помістя Монтень, яке складалося із замку та прилеглих земель.

Дід Монтеня, Гримон Екем (1450–1519), син Рамона Екема та Ізабо де Феррег (1428–1508), був купцем і мав процвітаючий торговий дім у Бордо.

Батько Монтеня, П'єр Екем де Монтень, є першим з родини, хто народився в замку Монтень. Він відмовився від комерції й присвятив себе кар'єрі військовика. Зокрема він брав участь в італійських кампаніях.

1529 року П'єр Екем де Монтень одружився з дочкою тулузьких купців Антуанетта де Лупп де Вільнев. Родина Антуанетти була іспанького походження, як припускають, з вихрещенех іспанських євреїв. Проте її родина була повністю інтегрована в тогочасному французькому християнському суспільстві. Статки родини Лупп де Вільнев приблизно дорівнювали статками Екемів.

Перші дві дитини від шлюбу П'єра де Монтеня та Антуанетти де Лупп де Вільнев померли в ранньому віці. Мішель був першою дитиною, яка вижила. Він був старшим братом своїх сімох братів і сестер.

П'єр де Монтень, завдяки вдалому господарюванню й шлюбу, значно збільшив свої статки. Він був шанованим громадянином Бордо й пройшов усі щаблі муніципальної кар'єри, обійнявши 1554 року посаду мера Бордо.

У «Пробах» Мішель Монтень із захопленням і повагою відгукується про свого батька, натомість майже нічого не каже про свою матір. Тож припускають, що з нею він мав дещо напружені стосунки.

Навчання
П'єр Екем де Монтень був освіченю людиною й був своєму синові Мішелю широку освіту в дусі гуманізму XVI століття. У вихованні сина батько спирався на принципи Еразма Роттердамського, викладені в його творі De pueris instituendis, за яким дітям треба прищеплювати охоту до навчання через несилувану волю й власне бажання ". Мішель виховувався без заборон. Домашнім вихователем Мішеля був медик з Німеччини на ім'я Горстанус, який навчав його гуманітарним дисциплінам та розмовляв з ним виключно латиною, яка в той час була обов'язковою другою мовою всіх освічених європейських еліт. Правило розмовляти з Мішелем латиною було непорушним і обов'язковим як для батьків, так і для прислуги. За словами Монтеня, цей метод опанування латинської мови виявився дуже успішним: «Без книжок, без граматики, без нагайки й без сліз я опанував латину, що була настільки ж чиста, як і в мого вчителя». Водночас Монтень зізнається, що «в шестирічному віці французька мова й перигорська говірка були для мене такими ж незрозумілими, як і арабська».

З 7 до 13 років Монтень навчався в Гійєньскому колежі в Бордо, де опановував граматику й риторику. Гійєнський колеж був одним з визначних центрів гуманізму в місті. Колежем керував португалець Андре де Гувеа, навколо якого зібралися видатні гуманісти того часу: Матюрен Кордьє, Елі Віне, Жорж Бюшанан, Жан Візажьє. Мішель відчував відразу до суворої дисципліни в колежі, навчання з примусу та із застосуванням физічних покарань було для нього нестерпним. Проте саме тут Монтень здобув широкі гуманітарні знання, розширив коло своїх улюблених авторів такими іменами, як Овідій, Вергілій, Теренцій, Плавт. У колежі він також виявив інтерес до театру, до чого заохочував учнів директор закладу, до поезій та риторичних ігор, які, за висловом Еразма Роттердамського, є гімнастикою для інтелекту. На погляди Монтеня вплинули ідеї стоїцизму та скептицизму.

Про життя Монтеня з 14 до 22 років збереглося мало відомостей. 1556 року молодий Монтень був радником в податковому суді Періге, зайнявши посаду батька, який на два роки перейшов на пост мера Бордо. Дослідники життя Монтеня припускають, що в цей час у Гійєнському колежі він прослухав курс філософії гуманіста Марка Антуана Мюре, потім продовжив освіту на факультеті права Тулузького, а згодом і Паризького університетів.

Юридична кар'єра була нетиповою для старшого сина шляхетської родини, якого зазвичай чекала кар'єра військового, дипломата чи функціонера при королівському дворі. Та на відміну від свого батька, Мішель не мав схильності до фізичних вправ за винятком верхової їзди.

Ставлення до релігії
Монтень був вихований в католицькій вірі й усе життя ретельно дотримувався всіх релігійних приписів. Сучасники не сумнівалися в щирості його ставлення до віри. Водночас Монтень вважав, що віру людина не обирає, а її нав'язують чужою волею: «Ми християни таким самим чином, як ми є перигорцями або німцями», «Ми одержуємо віру не від міркування чи інтелекту, а від авторитету й чужої волі». А в самому кінці «Проб» Монтень, посилаючись на цитату з Горація, пише, що присвячує свою старість Аполлонові. Тож оцінки щодо ставлення Монтеня до релігії дуже різняться. Так Сен-Бев та Андре Жід вважали його невіруючим, П'єр Вілле вважав його щирим католиком, для Жеральда Накама світогляд Монтеня був близьким до протестантизму, Турнон та Мішель Онфре вважають Монтеня прихильником фідеїзму, а на думку Софі Жама, Монтень був новим християнином, який не хотів замовчувати єврейське коріння своєї родини. Проте 1676 року за поданням Жака Беніня Боссюе «Проби» Монтеня були занесені до списку книжок, заборонених католицькою церквою (Index Librorum Prohibitorum).

Суддівство (1556–1570)
З 22 до 37 років Монтень працював суддею в суді Периге, а після його ліквідації 1557 року, в парламенті Бордо, де засідав свого часу дядько Монтеня, двоє двоюрідних братів його матері, а також його дід та батько майбутньої дружини Монтеня.

Парламент Бордо складався з трьох палат: Великої палати або палати подань, а також двох палат розслідувань, які займалися вивченням надто складних справ. Саме в одній з цих палат працював Монтень. Парламент не лише вершив правосуддя, а й реєстрував едикти та укази короля, які без такоїх реєстрації не підлягали виконанню. У періоди нестабільності (зокрема під час релігійних воєн, які розпочалися 1562 року й тривали майже 30 років), міський парламент співпрацював з губернатором міста, призначеного королем, та мером міста, якого обирав муніципалітет, у справі дотримання громадського порядку. Члени парламенту кооптувалися до нього, посада в парламенті продавалася або передавалася іншому після відставки й відмови від неї.

Посада радника парламенту передбачала також участь в політичних місіях. Особливо почесними були місії до королівського двору. Монтень мав близько десяти таких місій до двору Генріха II, Франциска II та Карла IX. Монтень був захоплений атмосферою королівського двору, проте його незалежний дух не поєднувався з роллю придворного й від кар'єри при дворі він відмовився.

Ла Боесі
Найпримітнішою подією цього періоду життя була зустріч 25-річного Монтеня з поетом Етьєном Ла Боесі. Ла Боесі також засідав у парламенті Бордо. На час знайомства з Монтенем йому було 28 років, у 32 роки Ла Боесі помер. Ла Боесі на час знайомства мав більший життєвий досвід за свого майбутнього друга: виріс сиротою, був вже одруженим, брав участь в пацифікації Гвієнни під час заворушень 1561 року. Ла Боесі мав юридичну освіту, був ерудитом з широкими гуманітарними занннями, писав латинськомовні вірші та політичні трактати. Найвідомішим твором Ла Боесі є його «Промова про добровільне рабство». Цю промову Монтень навіть збирався включити до своїх «Проб», проте відмовився від цього через реакцію протестанських кіл, які вважали цей твір випадом проти короля.

Дружба Монтеня та Ла Боесі стала легендарною. У виданні 1588 року Монтень так афористично пояснив причину дружби з Ла Боесі: «Тому що це він, тому що це я» («parce que c’était lui, parce que c’était moi»). Ця приписка була зроблена Монтенем на полях свого особистого примірника «Проб». Одним чорнилом — «тому що це він» та іншим чорнилом — «тому що це я».

Монтень був товариською людиною й мав чимало приятелів, проте дружбу з Ла Боесі вважав винятковою, такою, що «трапляється раз на триста років». Але дружба тривала не довго. Ла Боесі помер 1563 року, як гадають, заразившись під час епідемії чуми.

Одруження
Після втрати друга Монень спробував знайти розраду в любовних пригодах. Всупереч християнським догмам Монтень підкреслює природність і необхідність статевих зносин як джерела задоволення. Особистому досвіду в коханні присвячено три розділи «Проб» — «Про силу уяви», «Про три види спілкування», «Про Віргілієві вірші». Жоден з романів Монтеня не тривав довго. Період любовних пригод закінчився 1565 року, коли Монтень вирішив одружитися. Він узяв шлюб 23 серпня 1565 року з 20-річною Франсуазою де ла Шассень, що походила із заможної родини представників Бордоського парламенту. 1569 року батько Франсуази навіть став головою парламенту Бордо. Не відомо, чи був щасливим шлюб Монтеня. З цього приводу залишилися доволі суперечливі свідчення. Загалом Монтень не ототожнював шлюб з коханням. Він був переконаний у потрібності інституту шлюбу й дотримувався звичаїв, пов'язаних зі статусом одруженого, проте завжди спав у окремій спальні. З іншого боку, відомо, що дружина Монтеня після його смерті доклала великих зусиль для збереження пам'яті про свого чоловіка, а особливо його літературної спадщини.

Після смерті батька 1568 року, від якого Монтень успадкував чималі статки та родинну садибу, Монтень відійшов від служби в магістраті. На перехід до приватного життя могла також вплинути передчасна смерть п'яти з шести його дочок. Щоправда 1569 року Монтень зробив подання на вступ до Великої палати, проте в цьому йому було відмовлено. Після цього він остаточно відійшов від міських справ і 23 липня 1570 року передав свою посаду Флорімонові де Ремону.

Письменницька праця (1571–1592)
Після відставки з посади в парламенті Бордо Монтень змінив своє життя. Він переселився у свою садибу, де вирішив зайнятися веденням господарства, самоосвітою та роздумами. Проте його відставка не означала ізоляції від світу. На прохання короля він виступає посередником в конфлікті, згодом приймає своє обрання на посаду мера Бордо, хоча відмовляється від будь-яких почестей та залишає вільний час і для себе.

1571 року за указом Карла IX Монтень став лицерам Ордена Святого Михайла. 1573 року король також присвоює йому почесне придворне звання «gentilhomme ordinaire du roi». Лідер гугенотів Генріх Наваррський, майбутній Генріх IV також присвоїв Монтеню почесне придворне звання 1577 року. 1579 року Генріх III створив орден Святого Духа, й Монтень був удостоєний кольє ордена, хоча точно не відомо, за які саме заслуги його було відзанчено.

Монтень часом залишав свою садибу навіть на тривалий час і вирушав у мандри країнами Європи.

«Проби»

«Бібліотечна кімната округлої форми і пласкої стіни в ній стільки, скільки треба для столу й крісла; круглота ця дає мені змогу обіймати одним поглядом усі книжки, поставлені на поличках п'ятьма рядами». "


Монтень прикрасив свою бібліотеку афоризмами античних авторів грецькою та латиною. Єдиний вислів французькою — його власна знаменита формула: «Que sais-je ?» («Що я знаю?»). Поряд з його письмовим столом був вислів Теренція: «Я людина й гадаю, що ніщо людське мені не чуже».
У одній з веж свого замку Монтень облаштував бібліотеку, яка була його улюбленим місцем інтелектуального дозвілля: читання, роздумів, мріяння та літературної праці.

Коли я вдома, я найчастіше сиджу у бібліотеці, звідки одним поглядом можна охопити все моє господарство. Адже це місце знаходиться над в'їзною брамою, і під ногами я бачу сад, пташарню, дитинець і більшість двірських забудов. Тут я переглядаю то ту книжку, то ту, без наміру і ладу, навмання, як доведеться; то віддаюся роздумам, то походжаючи, чиркаю або диктую мою фантазію, як оцю.

Роботу над своїми «Пробами» Монтень розпочав 1572 року в 39-річному віці й продовжував її до своєї смерті 1592 року, тобто більше двадцяти років. Письменницька робота нерідко переривалася через політичну та дипломатичну діяльність Монтеня, а також через подорожі. Перші «Проби» (книга I та початок книги II), написані в 1572–1573 роках, за структурою нагадували популярні перекази античних авторів, що їх часто робили з дидактичною метою. Це були короткі прості тексти, в яких було зібрано приклади з історії та моральні сентенції, до яких додавалося декілька міркувань, зазвичай позбавлених особливої оригінальності. Авторське Я в цих ранніх «Пробах» ще відсутнє. Сам Монтень визнавав, що його ранні тексти є дещо чужорідними у порівнянні з наступними[19].

Близько 1579 року Монтень врешті збагнув, що саме він хоче відобразити в «Пробах». Його мета — описати самого себе. Так народився новий жанр, який пізніше став жанром есе.

Доповнення й виправлення останніх місяців життя він робив у так званому Бордоському примірнику. Монтень помер 1592 року, готуючи до видання цю нову редакцію «Проб».

Знаменитий примірниик видання 1588 року, відомий, як Бордоський примірник, в якому автор робив численні виправлення й доповнення аж до своєї смерті в 1592 році. Тривалий час Бордоський примірник розглядали, як останню «літературну волю» автора.

1683 — Рене Антуан Фершо де Реомюр, французький натураліст (пом. 1757).

1801 — Мотеюс Валанчюс, литовський письменник і церковний діяч (пом. 1875).
1802 — Ернст Фрідріх Цвірнер, німецький архітектор (пом. 1861).
1812 — Бертольд Ауербах, німецький письменник (пом. 1882).
1820 — Джон Тенніел, відомий англійський художник-карикатурист (пом. 1914).
1857 — Володимир Сардіонович Алексі-Месхішвілі, грузинський актор, режисер, педагог, керівник Тіфліського і Кутаїського театрів (пом. 1920).
1866 — В'ячеслав Іванович Іванов, російський поет-символіст, філолог та філософ (пом. 1949).
1880 — Мартирос Сергійович Сар'ян, вірменський художник (пом. 1972).
1881 — Павло Альошин, український архітектор і педагог (пом. 1961)
1882 — Хосе Васконселос, мексиканський письменник і політик (пом. 1959)
1886 — Макс Юліус Фрідріх Фасмер, лінгвіст, автор етимологичного словника російської мови (пом. 1962).
1887 — Сергій Едуардович Борткевич, український композитор та піаніст (пом. 1952)
1888 — Василь Михайлович Чечвянський (Губенко), гуморист, сатирик, брат Остапа Вишні
1890 — Сорохтей Осип, український живописець і графік
1893 — Всеволод Ілларіонович Пудовкін, радянський кінорежисер і теоретик кіно, народний артист СРСР (пом. 1953).
1901 — Роман Сімович, український композитор (пом. 1984).
1920 — Борис Володимирович Іванов, артист театру та кіно, народний артист Росії (пом. 2002).
1922 — Юрій Михайлович Лотман, радянський літературознавець, культуролог і семіотик (пом. 1993).
1932 — Юрій Йосипович Богатиков, український співак (баритон)
1938 — Стефан Васильович Турчак, український диригент, педагог, народний артист СРСР (пом. 1988).
1939 — Андрій Миколайович Герасимов, російський кінорежисер.
1940 — Владислав Андрійович Старков, один із організаторів і головний редактор тижневика «Аргументи і факти» (пом. 2004).
1942 — Браєн Джонс (Леві Хопкін-Джонс), англійський рок-співак, учасник гурту «The Rolling Stones» (пом. 1969).
1945 — Євген Олександрович Гінзбург, режисер, сценарист.
1957 — Джон Туртуро, американський актор
1963 — Сергій Маврін, російський рок-музикант, учасник гуртів «Арія» і «Маврик».
1972 — Рорі Кокрейн, американський актор («CSI:Miami»)

Категорія: Дати, люди мистецтва | Переглядів: 240 | Додав: Vchutel | Теги: письменник, графік, кінорежисер, співак, український живописець, художник, композитор, Диригент, народний артист, педагог | Рейтинг: 5.0/3
Всього коментарів: 0
avatar
Пошук
Календар
«  Лютий 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728
Друзі нашого сайту