Біографія
Існує декілька версій походження Івана Федорова (відомо, що у своєму друкарському знакові він використовував шляхетський герб Рогоза).
1532 р. за деякими версіями, одержав ступінь бакалавра Яґеллонського університету (Краків) — у «промоційній книзі» університету є відповідний запис 1532 року стосовно особи на ім'я Joannes Feodorowicz Moschus.
1550-ті рр. — диякон церкви Миколи Гостунського в Московському Кремлі. Можливо, працював у першій московській друкарні, що анонімно випустила 7 видань у 1550-х рр.
З квітня 1563 по березень 1564 р. разом із Петром Мстиславцем працював над підготовкою тексту, литтям шрифту й виготовленням гравюр для видання «Апостола». Сукупність художніх прийомів оформлення тексту, розроблена І.Федоровим, уплинула на все наступне східнослов'янське друкарство. У післямові до «Апостола» 1564 р. безпосереднім ініціатором створення друкарні названий цар Іван IV Грозний.
До 1565 р. Іван Федоров і Петро Мстиславць надрукували кілька літургійних церковнослов'янських книг.Після спалення їхньої друкарні обидва друкарі залишили Москву; осіли в Заблудові (північне Підляшшя, на межі польських і білоруських земель), маєтку литовського гетьмана Григорія Ходкевича, згодом прихильника Івана IV Грозного як претендента на польський престол. Існує припущення, що друкарі втекли з Москви від переслідування, бо нова техніка створила конкуренцію московським переписувачам книг.
У Заблудові Іван Федоров змінив своє московське прізвище на Федорович. Найменування Федоров — за іменем батька свідчить про те, що він не належав до знатної родини. В Московії так називали людей неіменитих, бо лише знатним дозволялося вживати форми на -ич. У Білорусі та Україні, таких обмежень не існувало, і друкар називав себе «Іваном Федоровичем», додаючи до цього пояснення «з Москви», або «москвитин». 1569–1570 були надруковані Учительне Євангеліє і Псалтир з Часословцем. Обидві книги прикрашені заставками й ініціалами. Євангеліє — геральдичною композицією, Псалтир — двома гравюрами. Передмови написані Іваном Федоровем і Г. О. Ходкевичем.
1573–1574 рр. у монастирі св. Онуфрія «друкованє занедбане обновил» (надгробна епітафія на могилі у Львови). Разом зі своїм сином Гринем Івановичем із Заблудова працював над новим виданням «Апостола», прикрашеним заставками, ініціалами, кінцівками і трьома гравюрами. У післямові розповів про свою друкарську діяльність у Москві й Литві та про переїзд до Львова. Там же 1574 року видав перший східнослов'янський Буквар.
У Львові його звали «друкар москвитин» (Iwan Moschus), що могло вказувати як на його національність, так і на місце, звідки він прибув.
1575 р. перейшов на службу до воєводи Київського, князя Костянтина Василя Острозького управителем Дерманського монастиря.
1578 р. перебрався в Острог, де заснував друкарню (спочатку надрукував новий Буквар з рівнобіжними греко-слов'янськими текстами).
1580 р. видав Новий завіт і Псалтир й окремо покажчик до останнього.
1580–1581 рр., спільно зі сином, палітурником (інтролігатором) Іваном Друкаревичем, видав першу повну слов'янську Біблію за одним із списків Геннадієвої Біблії (т. зв. Острозька Біблія) з власною післямовою. Вийшли два наклади, у кожному — своя редакція тексту післямови видавця.
1581 р. вийшло останнє видання І.Федорова — «Хронологія» Андрія Римші (на 1 аркуші).
Розійшовшись із князем Костянтином Василем Острозьким, І.Федоров повернувся до Львова; відновити друкарню не спромігся. Вона перейшла у власність Львівського Успенського Братства, пізнішого Ставропігійського Інституту, який користувався орнаментами Івана Федорова до початку XIX ст.
Написав передмову до Заблудівського Псалтиря, післямову до Апостола 1564 р., Львівського Апостола і Львівської Абетки. У літературному відношенні найбільший інтерес становить післямова до Львівського Апостола, де Іван Федоров пише про те, що змусило його взятися за нелегку працю друкаря й продовжувати її в найважчих обставинах.
Першим опублікував найдавніші пам'ятники слов'янської літератури: болгарське «Сказаніє о письменах» Чорноризця Храбра (поч. X ст.) у додатку до Острозької Азбуки й одне зі слів Кирила Туровського (в Учительному Євангелії).
Останні два роки життя провів у роз'їздах. Відомо, що 1583 року відвідав Краків і Відень, де показував імператорові Рудольфу I свій винахід — багатоствольну гармату зі змінними стволами.
Був похований у монастирі св. Онуфрія у Львові.
На надгробку Івана Федоровича було зроблено напис: «Іван Федорович, друкар Москвитин, котрий своїм старанням друкарство небувало обновив».
Іменем Івана Федорова довгий час називався Український поліграфічний інститут у Львові (тепер Українська академія друкарства). У Росії його іменем названо продовжуване видання, присвячене стародрукам — «Федоровські читання» (М., 1976 і далі.). У Львові та Москві є пам'ятники Івану Федорову (Федорову). Від 1949 року іменем Федорова названо вулицю у Львові[5], де міститься колишня будівля Ставропігійського інституту і з 1944 року діє Ставропігійський професійний ліцей (до 1990 — ПТУ), що готує кваліфікованих робітників-поліграфістів.
Видання
1. Апостол. Москва, друкувався з 17/IV 1563 по 1/III 1564, 6 ненумерованих листів + 262 нумерованих (тут і далі мається на увазі нумерація кириличними буквами), формат сторінок не менший 285×193 мм, друк в два кольори, тираж близько 1000, збереглось не менше 47 екземплярів.
2 та 3. Часлословець. Москва, два тиражі (7/VIII — 29/IX та 2/IX — 29/X 1565), 173 (у другому тиражі 172) ненумеровані листи, формат не менший 166×118 мм, друк в два кольори, збереглось не менше 7 екземплярів.
4. Євангеліє учительне. Заблудів[6], 8/VII 1568—17/III 1569, 8 ненумерованих + 399 нумерованих аркушів, формат не менший 310×194 мм, друк у два кольори, зберіглося не менше 31 примірника.
5. Псалтир з часословцем. Заблудів, 26/IX 1569—23/III 1570, 18 ненумерованих листів + 284 листи першого рахунку + 75 листів другого рахунку, формат (за сильно обрізаним екземпляром) не менший 168×130 мм, друк в два кольори. Дуже рідкісне видання: відомо всього три екземпляри[7], причому всі неповні. Вперше в кириличному книгодрукуванні набрані розграфлені таблиці. Є електрона версія.
6. Апостол. Львів, 25/II 1573—15/II 1574, 15 ненумерованих + 264 нумерованих листи, формат не менший 300×195 мм, друк в два кольори, тираж 1000–1200, зберіглося не менше 70 екземплярів. Передрук московського видання 1564 року з дещо кращим оформленням. Є електронна версія майже повного екземпляру.
Один з примірників Апостола був виявлений серед інших вкрадених старожитностей у схованці екс-президента Януковича в Межигір'ї після його втечі[8].
7. Буквар. Львів, 1574, 40 ненумерованих листів, полоса набору 127,5×63 мм, друк в два кольори, тираж, ймовірно, 2000, але наразі знайдено лише один екземпляр (зберігається в бібліотеці Гарвардського університету).
8. Грецько-руська церковнославянська книга для читання. Острог, 1578, 8 ненумерованих листів, полоса набору 127,5×64 мм, друк в один колір, вперше у Івана Федорова набір в дві колонки (паралельно грецький та слов'янський текст), також відомий лише один екземпляр (зберігається в Державній бібліотеці міста Готи, східна Німеччина). Цей екземпляр переплетений разом з екземпляром Букваря 1578 року (див. нижче), через що часто їх вважають одною книгою, на яку посилаються як на Острозьку азбуку 1578 року (див., наприклад, факсимільне перевидання: М.: Книга, 1983). Є електронна версія цих двох видань.
9. Азбука (Читанка). Острог, 1578, 48 ненумерованих листів, полоса набору 127,5×63 мм, друк в один колір, тираж був більшим, але збереглися лише два неповні екземпляри (один вже згадувався вище, інший зберігається в Королівській бібліотеці Копенгагена). Повтор львівського букваря 1574 року з доданим «Словом о буквах» Черноризця Храбра. Є електронна версія цієї книги та попередньої.
10. Новий заповіт до Псалтиря. Острог, 1580, 4 ненумеровані + 480 нумерованих листів, формат не менший 152×87 мм, друк в два кольори, про тираж відомості відсутні, зберіглось не менше 47 екземплярів.
11. Алфавітно-предметний Покажчик до попереднього видання («Книжка, собраніе вещей…»). Острог, 1580, 1 ненумерований + 52 нумерованих листи, полоса набору 122×55 мм, друк в один колір, збереглось не менше 13 екземплярів (часто підшиті до кінця попередньої книги, але явно друкувались окремо й оформлені як особливе видання).
12. Хронологія Андрія Римші («Которого ся мсца што за старыхъ вековъ дѢело короткое описаніе»). Острог, 5/V 1581, двосторінкова листівка (текст розміщений на внутрішніх сторінках), полоса набору близько 175×65 мм. Єдиний відомий екземпляр зберігається в Державній публічній бібліотеці ім. Салтикова-Щедріна, Спб.
13. Острозька Біблія Острог, 1581. 8 ненумерованих + 276 + 180 + 30 + 56 + 78 нумерованих листів п'яти рахунків, формат не менший 309×202 мм, набір в дві колонки, в тому числі деякі на грецькій мові; друк переважно в один колір (кіновар тільки на титулі). Тираж до 1500, зберіглось біля 400 (рекордно багато, навіть серед новіших видань).
Abbey Road — дванадцятий студійний альбом рок-гурту The Beatles. Хоча він передував альбому Let It Be, це був їх останній спільний запис, і тому багатьма розглядається як лебедина пісня групи. Альбом вийшов 26 вересня 1969 року в Великобританії і 1 жовтня 1969 в США. Продюсером і керуючим запису альбому був Джордж Мартін. Також брали участь: Джефф Емерик — інженер, і Тоні Бенкс — робота із плівкою.Історія створення альбому
Після вкрай невдалих сесій запису планувався альбому Get Back (пізніше перейменованого в Let It Be), Пол Маккартні запропонував продюсеру Джорджу Мартіну зібратися всім разом і записати альбом «як у старі часи … як це було раніше», без тих чвар, які почалися з запису альбому The Beatles (відомий також як White Album). Мартін погодився, за умови що все буде «так, як було раніше», і кінцевим результатом став саме цей альбом. Проте зміни в звичайний процес запису альбому все ж були внесені: тепер той бітл, якому належала ідея пісні, вибирав як саме записати композицію, а інші учасники групи використовувалися як підіграють музикантів. Дві сторони пластинки відрізняються за звучанням. Перша сторона є зібранням окремих пісень, друга являє собою тривалу сюїту, що складається з великого числа відносно коротких пісень (в основному вигаданих Полом Маккартні). 20 серпня 1969 всі чотири музиканта в останній раз працювали разом; в цей день була завершена обробка пісні «I Want You (She's So Heavy)». 20 вересня, за 6 днів до виходу альбому, Леннон оголосив решті учасників групи про свій відхід, але до широкої публіки цю інформацію було вирішено поки не доводити. «Come Together», перша пісня на альбомі, була задумана Джоном Ленноном в якості політичного об'єднуючого гасла для психолога та ЛСД-гуру Тімоті Лірі і його кампанії проти губернатора Каліфорнії Рональда Рейгана. Лірі та його дружина Розмарі приїхали в Монреаль на акцію Джона і Йоко Оно «У ліжку за мир», яка проходила 1 червня 1969. Вони брали участь у записі пісні «Give Peace a Chance», і обидва були згадані в тексті. Наступного дня Леннон запропонував допомогти Лірі з його передвиборчою кампанією. Його слоганом було «Come together, join the party». Леннон надіслав Лірі демо з деяким ідеями для пісні. Однак Лірі посадили у в'язницю за зберігання марихуани, і його кампанія на цьому закінчилася. У підсумку Леннон отримав можливість завершити пісню разом з The Beatles.
Обкладинка
Широку популярність здобула обкладинка, на якій бітли сфотографовані перехідними вулицю Еббі-роуд. Фотосесія відбулася 8 серпня 1969. У фотографа Іена Макміллана було десять хвилин, щоб зробити знімок: ця ділянка вулиці був спеціально перекритий поліцією, тому що вже в ті часи Еббі-роуд була однією з найжвавіших у Лондоні. Макміллан знімав групу зі сходів і зробив шість знімків, один з яких і потрапив на обкладинку.
Широку популярність здобув навіть випадковий перехожий-роззява (Пол Коул, житель штату Флорида), що потрапив в об'єктив фотоапарата, перебуваючи на канікулах в Лондоні. Пізніше він говорив, що тоді музиканти здалися йому схожими на божевільних. Сам же Пол Коул зауважив себе на обкладинці альбому через кілька років, і йому довелося переконувати своїх родичів в тому, що це був саме він, а не хто інший. Машина «Фольксваген Жук» (нім.-англ. Volkswagen Beetle) з номером LMW281F, що стоїть неподалік від переходу, належала жителю одного з сусідніх будинків. Після виходу альбому табличку з номером неодноразово викрадали. У 1986 році машина була продана на аукціоні «Сотбіс» американському колекціонерові за 2530 британських фунтів.
Фотографія на обкладинці розглядалася як один з «доказів» загибелі Пола Маккартні і заміни його на двійника. Вся композиція сприймалася прихильниками теорії як символічне зображення «похорону Маккартні», так як він був зображений з закритими очима, босим і йде не в ногу з іншими. Крім того, в його правій руці (незважаючи на те, що Пол — лівша) є сигарета (існує вираз «сигарета — цвях від гробу»). У 1993 році Маккартні випустив концертний альбом «Paul Is Live», обкладинка якого пародіювала як обкладинку «Abbey Road», так і «знайдені» на ній «докази» його смерті.
На обкладинці платівки, виданої вітчизняним лейблом Антропов, босоніж зображений Леннон, а не Маккартні.
У 2011 році обкладинка альбому зайняла 26-е місце в списку найкращих обкладинок альбомів усіх часів на думку читачів інтернет-видання Music Radar.
Список композицій
Всі пісні написані Ленноном-Маккартні за винятком означених.
Перша сторона
«Come Together» — 4:20
«Something» (Джордж Гаррісон) — 3:03
«Maxwell's Silver Hammer» — 3:27
«Oh! Darling» — 3:26
«Octopus's Garden» (Рінго Старр) — 2:51
«I Want You (She's So Heavy)» — 7:47
Друга сторона
«Here Comes the Sun» (Джордж Гаррісон) — 3:05
«Because» — 2:45
«You Never Give Me Your Money» — 4:02
«Sun King» — 2:26
«Mean Mr. Mustard» — 1:06
«Polythene Pam» — 1:12
«She Came in Through the Bathroom Window» — 1:57
«Golden Slumbers» — 1:31
«Carry That Weight» — 1:36
«The End» — 2:19
«Her Majesty» — 0:23
Іван Федоров, Іва́н Федоро́вич, Іван Феодорович, Друкар (1510–1530 — † 5 (15) грудня 1583, Львів) — діяч східнослов'янської культури, один із перших (після Швайпольта Фіоля та Франциска Скорини) східнослов'янських типографів, а також гравер, інженер, ливарник. Разом з білорусом Петром Мстиславцем видрукував в 1564 році в Москві свою першу книгу — «Апостол». У 1566 році через переслідуванням з боку вищого російського духівництва та боярства, покинув Москву та переїхав до Великого князівства Литовського. В вересні 1572 року переїхав до Львова, де у 1574 році уклав і надрукував перший східнослов'янський посібник — «Буквар» з граматикою та здійснив друге видання «Апостола»