1737 — Антон Лосенко, український живописець і портретист
1813 — Яків де Бальмен, український художник-аматор, офіцер, автор кількох рукописних повістей

1845 — народився Кунанбаєв Абай, казахський поет, письменник, громадський діяч, основоположник сучасної казахської письмової літератури.

Абай (Ібрагім) Кунанбаєв (каз. Абай Құнанбайұлы;

29 липня (10 серпня) 1845 — 23 червня (6 липня) 1904) —

великий казахський поет, письменник, громадський діяч, основоположник сучасної казахської письмової літератури, реформатор культури в дусі зближення з європейською культурою на ґрунті ліберального ісламу.

Біографія
Справжнє ім'я — Ібрагім, але зменшене ім'я Абай, дане матір'ю, закріпилося за ним на все життя. Племінник Абая — також відомий казахський поет Шакарім.

Народився в Чингізьких горах Семипалатинської області в родині великого феодала Кунанбая Ускенбаєва. Родина Абая була аристократичною, і дід (Оскенбай), і прадід (Іргизбай) були головними правителями (баями) свого роду.

Учився в медресе мулли Ахмет-Різи в Семипалатинську й одночасно відвідував російську школу.

Гуманістичні погляди поетів і вчених Сходу (Фірдоусі, Алішер Навої, Нізамі, Фізулі, Ібн Сіни й інші) вплинули на формування світогляду Абая. Особливо великий вплив на Абая Кунанбаєва мали твори російських класиків. Він переводив байки І. А. Крилова, вірші М. Ю. Лермонтова, «Євгенія Онєгіна» О. С. Пушкіна.

Він висміював старі звичаї родового аулу, догми ісламу, протестував проти рабського положення жінки. У сатиричних віршах «Нарешті, волосним я став…» (1889), «Управитель начальству радий…» (1889), «Кулембаю» (1888) поет відкрито виступав проти соціального зла. Неперевершений майстер казахського вірша («Із часу випадає мить…», 1896, «Хіба не повинен, мертвий, я глиною стати…», 1898, «На воді, як човник, місяць…», 1888, «Коли стане довгою тінь…», 1890, і ін.), Абай Кунанбаєв застосував нові віршовані форми; новаторський характер носять вірші, присвячені порам року: «Весна» (1890), «Літо» (1886), «Осінь» (1889), «Зима» (1888), вірші про призначення поезії. Сюжети поем «Масгуд» (1887), «Сказання про Азиме» побудовані за мотивами східної класичної літератури. У поемі «Іскандер» Абай Кунанбаев засуджує жадібність завойовника Олександра Македонського, протиставляючи йому розум в особі Аристотеля. У прозаїчних «Повчаннях» порушені історичні, педагогічні й правові теми. Деякі свої ліричні вірші Абай Кунанбаєв поклав на музику. Життя Абая яскраво змальоване в романі М. О. Ауезова «Абай» (т. 1-2, 1958).

Керівники руху Алаш-Орда сприймали Абая як свого духовного попередника, як духовного вождя відродження казахської нації.

В історії казахської літератури Абай зайняв почесне місце, збагативши казахське віршування новими розмірами й римами.

У 1983 році про життя поета був знятий фільм «Абай», Казахфільм.

Пам'ятник Абаю в селищі Тарановськом Костанайської області

Пам'ятники поетові встановлені в багатьох містах Казахстану а також в Москві.

На честь Абая назване місто Абай

На початку 2000-х років існував проект перейменування Брацлавської вулиці у Києві на честь Абая Кунанбаєва. На розі вулиці навіть було встановлено меморіальну дошку на його честь. Але Київрада не прийняла рішення про перейменування, однак на деяких картах міста вона підписана як вулиця Абая Кунанбаєва

1884 — Яків Струхманчук, український графік, карикатурист і портретист

1895 —  Зощенко Михайло Михайлович, радянський письменник-новеліст, сатирик.

1912 —  Жоржі Амаду, бразильський письменник.

1924 —  Жан-Франсуа Ліотар, французький філософ і теоретик літератури.

1927 — Лука Біганич, український скульптор

1945 — Олександр Адабаш'ян, російський сценарист, художник, актор